Ігрова діяльність дітей з порушенням слуху

 

 

Мета (формуючого експерименту) : розвиток навичок і вмінь ведення сюжетно-рольової гри у дітей з вадами слухового сприйняття. У формуючому експерименті, який проходив протягом 3-х з половиною місяців, взяли участь лише троє дітей: Лєра А. – 11. 09. 2001 р., Альоша З. – 17. 07. 2001 р., Саша В. – 22. 08. 2001 р. Троє інших дітей Дмитро П. – 10. 06. 2000 р., Ілля М. – 21. 11. 2000 р., Віка А. – 18. 05. 2001 р. увійшли в контрольну групу для порівняльної перевірки ефективності занять з навчання сюжетно рольових ігор дітей експериментальної групи з вадами слухового сприйняття.

В організації навчання дітей з вадами слухового сприйняття сюжетно-рольової гри, нами були використані рекомендації фахівців, щодо розвитку особистості дитини в ігровій діяльності у дошкільнят з порушенням слуху:

1. Щоб залучити в гру дітей, спочатку непомітно для колективу задавалися більш слабким дітям легкі питання з знайомого матеріалу, заохочувалися похвалою, щоб зацікавити їх і не дати їм відчути перевагу своїх товаришів.

2. Гра не починалася до тих пір, поки не були усім зрозумілі її правила, завдання, запитання.

3. Дітей розташовували так, щоб вони бачили один одного. Місце вихователя було в центрі півкола.

Навчання дітей ігровій діяльності будувалося з урахуванням її особливостей, закономірностей її розвитку, спираючись на реальні можливості дітей – їх здатність до наслідування, розвивається спостережливість, інтерес до всього нового, допитливість, активність і т. д. Були створені такі умови, необхідні для розвитку ігор дітей:

• Час для ігор було чітко заплановано;
• Діти були забезпечені необхідними для ігор іграшками, картинками, текстами і ними користувалися;
• Здійснювалося повсякденне керівництво іграми дітей, яке включало в себе і навчання дітей вмінню грати;
• Дітям демонструвалися різноманітні варіанти використання кожної іграшки, предмета, картинки або образу;
• Використовувалась спільна з дитиною дія.

Перед іграми повідомлялися знання, необхідні дітям для проведення гри, ще розкривалися найменш доступні спостереженню, але суттєві фактори соціальних взаємин людей.

Проводилися екскурсії, бесіди з переглядом фільмів, читання дитячих книжок з використанням яскравих ілюстрацій

Підготовчий етап має для дітей з вадами слухового сприйняття більше значення, ніж для дитини, яка добре чує, так як на цьому етапі відбувається збагачення знань і уявлень про досліджуваний бік дійсності, створюється позитивна мотивація.

Відбиралися для програвання елементи, що відображають найбільш значущі зв'язки і відносини, які легко відтворити в грі.

Спеціальне навчання на заняттях вмінню грати у дітей старшого дошкільного віку з порушенням слуху розвивалося не швидко.

Обов'язкова для дітей дошкільного віку була опора на предмети. Повторне проведення ігор дозволяло закріпити поняття і уявлення дітей, при цьому застосовувалися непрямі прийоми при повторному проведенні ігор на ту ж тему: задавалися питання, давалися поради, робилися нагадування, несподівані сюрпризи, використовувався жарт, гумор, заохочення, доброзичливе попередження, здивування і т. д.

Засвоєнню понять глухими дітьми сприяла наявність ігрового матеріалу та реальних предметів. В результаті, ігрова діяльність у дітей принципово змінювалась: збільшилася уява дітей, сюжети ігор, рольові дії помітно ускладнювалися, від простого відображення предметних дій діти переходили до зображення взаємин людей, їх почуттів. У їхніх іграх з'явилося різноманітне використання предметів, які отримували різне значення в грі. Все більш істотну роль в іграх стала виконувати мова.

У процесі ігор збагачувався словник дітей, виникала велика потреба у спілкуванні, реалізована в ході гри. Помітно підвищувалась роль слова в регуляції ігрових дій. Кількість слів, використаних у ході однієї і тієї ж гри, збільшувалася. Для активізації гри були підібрані необхідні слова та словосполучення.

По-перше, це слова і словосполучення, які необхідні для спілкування у зв'язку з організацією гри, наприклад: «будемо грати», «хто хоче?», «ти хто?», «будь ласка», «дякую», «можна», «не можна» та ін. Ця категорія слів і словосполучень засвоюється дітьми головним чином під час спілкування, у грі вони лише закріплюються, діти вправляються в їх вживанні.

По-друге, це слова, що позначають специфічні для даної гри терміни.

По-третє, це слова і вирази, якими діти оволодівають на заняттях з мови і які в ході гри уточняться, розширюються, поглиблюються і закріплюються. Наприклад, назва кольорів і відтінків, назва різних видів транспорту, частин приміщення, посуду, одягу і т. д.

Граючи, діти починали поступово використовувати в грі предмети, перейменовуючи їх, так коробок стає милом, паличка – ложкою і т. д. Такі перейменування відіграють важливу роль у розвитку дитини, вони допомагають їй осмислювати знайому функцію слова і практично оволодіти нею як засобом узагальнення спостережуваних предметів і явищ.

Завдяки використанню в грі предметів-замінників діти проходили першу ступінь відволікання (абстракції), в результаті чого у них розвивалося мовне мислення. В умовах гри створювалися такі ситуації, які дозволяли