Комунікаційні технології

Координація —  узгодження дій, з’єднання зусиль, думок для  досягнення цілей.

Розглядається у двох  формах:

1. Програма дій,  що включає основні форми й засоби  діяльності
2. Сама  діяльність,  побудована безпосередньо відповідно до програми.

Соціальна технологія: програма, як інструмент; діяльність, як практична реалізація.

Соціальна технологія — елемент культури, утворений двома  шляхами: еволюційний; штучний.

У випадку еволюційного — акцент робиться на  історичному досвіді, у штучному шляху — конструкція й моделювання виходячи із ситуації.

Основні ознаки  соціальної  технології:  соціальна  технологія завжди спрямована на  зміну поведінки людини, її  настроїв, ставлень, мотивів, цінностей; орієнтація на вирішення (розв’язання) конкретної проблеми людини або  групи людей; аналіз та  врахування  конкретного соціального і  природного контексту, в  якому  перебуває клієнт  (об’єкт впливу); наявність  конкретної мети, деталізованого образу кінцевого результату; наявність цілей, що розкривають (деталізують) мету та  обумовлюють планування  і  змістовне наповнення  етапів діяльності; структурність і системність (взаємозв’язок і взаємообумовленість складових);  мультидисциплінарний  характер  (залучення знань, методів, прийомів із різних галузей науки і практики);  наявність функціонуючого зворотного зв’язку та  оцінка ходу  й результату діяльності; відповідність прийомів і методик, що  застосовуються в технології, сутності соціальних явищ і  проблем, на  розв’язання яких спрямована технологія; ваємозв’язок та взаємообумовленість діагностичних, формуючих (коригуючих) і оцінних складових; гнучкий характер застосування окремих прийомів і  методів для розв’язання проблеми.

Особливості соціальних технологій:

1. Соціальні технології за  своєю  природою складніші  елементів  фізичного світу,  тому   що  є  елементами  суспільної структури у всьому їхньому функціональному й структурному різноманітті.
2. Соціальним технологіям властиві (обумовленість) значно більша детермінованість і твердість. Внаслідок цього  соціальні  технології розглядаються як адаптивні системи, що  мають велику гнучкість своїх  параметрів і елементів.
3. Соціальні технології розглядаються як інституціональні утворення, які характеризуються реалізованими функціями. Система здобуває сутність соціальної технології тільки  тоді, коли розглядаються, як соціальний інститут. У багатьох ситуаціях самі  соціальні інститути можуть являти собою соціальну технологію зміни суспільного устрою.
4. Соціальні технології необхідно розглядати як  діяльні системи. У цьому випадку діяльність: зміст соціальної технології; механізм реалізації; умова  реалізації. Діяльність, як процес, надає соціальній технології динамічний характер, підвищує її адаптивні здатності
5. Соціальні технології відрізняються значніою мірою  розмаїтістю, що  обумовлена участю в них  людей з їхньою неповторністю.

Звернімо увагу на  одну  особливість технологій. Вона  полягає в тому, що до технологічного процесу включаються методи й прийоми з різних наук або сфер  професійної діяльності. Для прикладу: до виборчих технологій доволі часто  включаються методи соціології, соціальної психології, управління,  політології, тощо.

Тому  наступним питанням має  бути  питання про види  і типи  соціальних технологій.

Види  (типи) соціальних технологій можуть бути  визначені за  кількома критеріями, а  саме:  за  метою, кінцевим результатом, що  має  бути  досягнутий в  процесі реалізації  соціального  проекту (політичні, педагогічні та  ін.); за  сферою  застосування в суспільній галузі; за  методами, що  застосовуються і складають переважну більшість технологічних процедур. Застосування  загальної  методології соціальних  технологій у практичній психології якраз і забезпечує реалізацію синтетичного підходу. Перехід від  традиційних  методів і  методик до гнучких технологій у соціальній сфері  визначає, на наш погляд, найближчі перспективи розвитку не  тільки суспільних  наук, а  й  суспільної практики.  Проектно-технологічна методологія вже  довела свої  переваги в процесі виборів, у галузі   паблік рилейшенз, реклами, соціальної і  психологічної допомоги та  реабілітації, окремих галузях державного управління та інших сферах.

Соціальні технології будуються на  способах організації комунікативного простору. Г.  Почепцов виділяє символічну організацію,  візуальну, родієву, міфологічну і  комунікативну. Ці  способи  лежать в основі  всіх  форм  комунікативних технологій: піару, іміджелогії, інформаційних війн, конструювання повсякденності, кризових комунікацій,  політичних і  виборчих  технологій.

 

Символ містить  у  собі  більше інформації, ніж  звичайне слово, зазначає Г. Почепцов. Символ, як правило, опирається на більш давній арсенал впливу, ніж сьогоднішні наші реалії. Символ — це те,  що вже  впливало на наших предків як ефективний інструментарій.

Слово  також є символом. Але  це  символ з більш чітко означеною галуззю змісту. Типові символи, як правило, більш сильно емоційно навантажені при  менш чіткій змістовній галузі. Порівняємо «зірку» або «свастику”, де раціональне змістовне  наповнення додатково вписується тими, хто  їх використовує. Нечіткість змістовної сторони дозволяє комунікаторам використовувати символи на свою  користь.

За допомогою символів ми можемо підключатися до інших, більш інформаційно насичених сфер. Політики й державні діячі намагаються підключитися до позитивних символів. Тут діє певний закон приєднання: якщо об’єкт  X підключається до позитивно або негативно пофарбованого символу, то він  і сам у відповідь стає  позитивно або негативно пофарбованим.

Символічним, знаковим може бути  той  або  інший варіант поведінки.

Порушення прийнятого ритуалу стає знаковим фактом поведінки, визначає його  цінність,  задає особливу його  значимість. У семіотиці взагалі вважається, що знаковим є вибір із  двох  варіантів, а при  відсутності вибору ми  не  бачимо цих характеристик взагалі.

Символи акумулюють людський досвід,  відзначаючи його ключові моменти. Саме  із цієї  причини людство породжує символи й  бореться за  символи, які  виступають у  вигляді

 

наріжних каменів, що розділяють типи життєдіяльності й соціальних груп.

Символи чітко відокремлювали одне від одного події, простори й час.  Світ був улаштований за