Комунікаційні технології

Клієнти наймають евенто-менеджмента, щоб одержати певні  послуги для проведення події, які  по  максимуму можуть включати всі творчі, технічні елементи події  .

Евенто-менеджер — експерт, що планує й безпосередньо здійснює подію. Евенто-менеджери можуть бути  залучені не тільки для планування й організації події, але також і для створення марки (бренду), маркетингу й комунікаційної стратегії.

Евенто-менеджер —  експерт у  творчих, технічних і  логістичних елементах, які  сприяють успіху події. Ці  елементи включають дизайн події, аудіовізуальний супровід, складання сценарію, логістику, складання  бюджету, переговори й,  звичайно, обслуговування клієнта.

Евенто-менеджмент — багатомільйонний бізнес  — швидко розширюється і  характеризується грандіозними заходами й подіями, які проводяться регулярно.

У Великобританії спеціальність евенто-менеджера має  широку  популярність і університети тепер  пропонують диплом, академічний і магістерський ступінь у цьому напрямку бізнесу.

Існує  багато асоціацій, які пропонують курси з різних аспектів евенто-бізнесу. Ці курси, хоча  й не офіційні, є корисними  доповненнями до університетського диплома й включають організаційні навички, технічне знання, піар, маркетинг, рекламування, поставки, логістику, декорування, гламурність, людські стосунки, дослідження закону й  ліцензій, ризик-менеджмент, складання бюджету, дослідження суміжних галузей  бізнесу, такі як телебачення, ЗМІ  й низка інших галузей.

Кар’єрні  можливості  евенто-менеджера відкриваються в наступних галузях бізнесу:

1. Евенто-менеджмент.
2. Консультування евенто-менеджменту.
3. Готелі, подорожі.
4. Рекламні агентства.
5. Фірми зв’язків із громадськістю.
6. Корпорації.
7. Засоби масової інформації.
8. Некомерційні організації.
9. Інтегровані маркетингові компанії комунікацій.

Категорії подій

Події   на  підставі намірів і  цілей, заради яких  вони  проводяться, можуть бути  класифіковані по чотирьох широких категоріях:

1. Події  дозвілля: спорт, музика, відпочинок.
2. Культурні події: церемоніальні, релігійні, меморіальні й фольклорні.
3. Персональні події: урочистості, ювілеї, весілля,  дні  народження.
4. Організаційні події: комерційні, політичні, благодійні, торгівельні, промислові.

Заходи:

• Презентації, круглі столи; 
• Корпоративні заходи; 
• Відкриття  (торгових  центрів,  розважальних  комплексів і так  далі  з елементами промоушена або без);
• Відкриті масові заходи (організація Дня  міста й інших регіональних заходів).

Процедури.

• Складання плану заходу. 
• Рішення організаційно-адміністративних питань. 
• Оформлення й технічне забезпечення.
• Адміністрування проекту. 
• Запрошення гостей і ЗМІ. 
• Проведення презентації.
• Кейтерінг (доставка провізії).
• Букінг (каталог) артистів і ін.

Таким чином ми  бачимо, що  керування подіями, організація  подієвої комунікації активно вивчається, переходить в науковий ранг, стає  реальністю повсякденного життя.

 

Що  таке міф?  Чому  він  так  діє на нас?  Чому  використання міфів в комунікації робить її більш ефективною? Г. Почепцов пише, що  міфи  виступають у ролі  банку даних, з  якого черпаються всі серйозні ідеї  й цілі. Навіть якщо не визнавати існування певних архетипів, нам  варто  погодитися, що  певний набір  сюжетів має  високий ступінь повторюваності, і новий сюжет виникає з опорою  на їхнє  існування.

Міф  (від  грец. mytos —  сказання) —  з’являється в  дописемних суспільствах як  переказ про  пращурів,  богів, духів і героїв. Міфологічний комплекс, що приймає в обрядах синкретичні візуально-вербальні форми, виступає як специфічний спосіб  систематизації знань про  навколишній світ.

Основою для визначення того, що таке міф, є міфологічні тексти, рідше використовується образотворчий матеріал найчастіше античного, а також традиційного мистецтва й у значно меншому ступені мистецтва первісного (палеоліту, мезоліту, неоліту). А тим часом це матеріал, що містить інформацію про період, що щонайменше в п’ять разів перевершує відомий відрізок історії.

Аналіз  цього   первинного матеріалу  дозволяє  розглядати  міф  як фундаментальну властивість людської свідомості, що  забезпечує його  цілісність —  цілісність індивідуума, колективу —  через  цілісність світосприймання. Ця структура, своєрідна для кожної  культури,  визначає багато важливих параметрів функціонування соціуму: порушення міри  міфологічного призводить,  з  одного  боку, до  стагнації, з  іншого боку —  до  розпаду. Епоха, цивілізація,  особистість живуть у  просторі свого  міфу; ідеологія, релігія, які виступають як спеціалізовані області локалізації  міфу, — інститути, що  виконують стабілізуючу функцію за допомогою міфу. При  цьому практика показує, що в перехідні періоди, коли традиційні структури виявляються зруйнованими, індивідуальна свідомість  створює сама  міфи.

 

Складніше за все розуміння того,  що коли говорять про міфологічний простір, то мова  йде не про метафору, а про реальне  відчуття простору людиною. Саме  таке відчуття простору існувало в  Європі  приблизно до  ХVII  століття. Міф —  це  не тільки Зміст, але  й Проект, і як такий він  має  певний енергетичний потенціал, першоджерелом якого є художній образ.

Для  людини, що  живе в  умовах індустріальної  цивілізації, існує   чіткий поділ   між повсякденним і  сакральним. У первісному суспільстві ця межа розмита або взагалі відсутня. І в ментальному, і у фізичному плані сакральне тут  — частина життєвого простору. Це  простір, де відсутня суворо  обчислювальна геометрична канва, що існує  (чітко окреслена — з епохи  Відродження) як  універсальний фактор порядку —  поле систематизації, що  дозволяє «дати всякій речі  точний вимір.

Розкриваючи  конотативні  механізми  міфотворчості, Р. Барт підкреслюва, що міф  виконує різні функції: він  одночасно  позначає й сповіщає, вселяє й пропонує, носить спонукальний характер. Звертаючись до свого «читача», він нав’язує йому  свою власну інтенцію. Р. Барт намагається відповісти на запитання, як відбувається сприйняття міфу. Згідно Р. Барту, міф  не приховує свої конотативні значення, він  «натуралізує» їх. Натуралізація концепту є  основною функцією міфу. Міф прагне виглядати як щось природне, звичайне. Він сприймається як буденне повідомлення не тому,