Комунікаційні технології

Комунікатор —  це  фахівець зі  створення інформаційної асиметрії і по  функціонуванню комунікативних  систем. «Залізна завіса» —  один   з  варіантів фільтра (цензура, теорія gatekeeper’a), що  дозволяє тримати  інформаційну асиметрію  в  рамках  певного простору. Комунікатор  зацікавлений у довговічності своєї  інформаційної асиметрії, щоб  протистояти  збурюванням збоку, оскільки він  породжує повідомлення в конкурентному комунікативному середовищі.

 

1. Борее   В.  Ю.   Культура  и   массовая  коммуникация   / В. Ю. Борее, А.  В. Коваленко. — М.,  1986.
2. Введенская М. А. Культура и искусство речи  / М. А. Введенская, Л.  Г. Павлова. — Ростов-на-Дону, 1995.
3. Зарецкая  Е. Н. Риторика. Теория и  практика речевой коммуникации / Е.  Н.  Зарецкая. — М.,  1998.
4. Зверинцев А. Коммуникационный менеджмент. Рабочая книга менеджера PR  / А.  Зверинцев. — СПб.,  1997.
5. Кара-Мурза С.  Г. Манипуляция  сознанием / С.  Г. КараМурза. — М: Алгоритм, 2000.
6. Конецкая В. П. Социология коммуникации / В. П. Конецкая. — М.,  1997.
7. Мельник Т. С.  Mass-media: психологические  процессы и эффекты / Т. С. Мельник. — М.,  1996.
8. Почепцов Г. Г. Информационно-политические технологии
9. / Г. Г. Почепцов. — М.:  Центр, 2003.
10. Почепцов Г.  Г.  Коммуникативные технологии двадцатого века  / Г. Г. Почепцов. – М.,  1998.
11. Почепцов Г. Г. Психологические войны / Г. Г. Почепцов.  — М.,  2000.
12. Почепцов Г. Г. Психологические/информационные операции  / Г. Г. Почепцов. — Киев, 1999.
13. Почепцов  Г.  Г.  Теория  и  практика  коммуникации  / Г. Г. Почепцов. — М.,  1998.
14. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации / Г. Г. Почепцов. — М.:  «Рефл-бук», К.:  «Ваклер», 2001.
15. Почепцов Г. Г. Информационные войны / Г. Г. Почепцов.  — Киев, 1999.
16. Райх  В. Психологія мас  і  фашизм / В. Райх.  —  СПб.,
17. 1997.
18. Рождественский Ю. В. Теория риторики / Ю. В. Рождественский. — М.,  1997.
19. Рощин С.  К. Психология и  журналистика / С.  К. Рощин. — М.,  1989.
20. Фаст  Дж. Язык тела. Как понять иностранца без  слов  / Дж. Фаст. — М.,  1995.
21. Флоренский П. А. Имеславие как  философская предпосылка / П.  А.  Флоренский // Флоренский П.  А.   Сочинения. — М.,  1990.

 

 

1. Соціологічні й психологічні моделі комунікацій
2. Семіотичні моделі комунікації
3. Модель  міфологічної комунікації
4. Модель  аргументуючої комунікації
5. Модель  іміджевої комунікації
6. Модель  пропагандистської комунікації

 

У попередній темі  ми  розглянули загальні способи  організації комунікативного простору. Тепер  необхідно включити їх в  соціологічний і  психологічний контекст, оскільки тільки так  можна конкретно розкрити їх комунікативний потенціал. З  теорії масової комунікації  ми  знаємо про  моделі комунікацій, такі як одновекторні, двовекторні і багатовекторні. Перші моделі розглядають комунікацію як прямий вплив комунікатора  на  комуніканта, тому  ці  моделі пов’язують з  пропагандою,  або  з  пасивною аудиторією.  Друга модель двовекторна, або  двоступенева,  передбачає посередника між  суб’єктами комунікації. В цій  моделі основним в інтерпретації повідомлення виступає так  званий лідер  думок. І третя модель — багатовекторна, включає дуже  багато різних схем, але  головна відмінність цих  моделей в тому, що  вони  передбачають взаємозалежність і  багатовекторність впливів як  комунікатора, так і  комуні канта, а  також посередників, каналу передачі інформації та інших факторів.

Перша модель — це  схема Гарольда Лассвелла, вона  представляє процес спілкування як акт, що  складається з  п’яти основних складників:  «Хто  говорить, що, яким засобом,  до кого  і з яким результатом?» У теорії масової комунікації  цю модель ще  називають комунікаційним  ланцюжком Лассвелла:

 

Хто? Аналіз відправника

 

Що? Аналіз змісту комунікативного повідомлення

 

Яким засобом? Аналіз ЗМК

 

До  кого? Аналіз аудиторії

 

З яким результатом? Аналіз ефектів

 

 

Модель  Лассвелла стосується таких актів спілкування, під час  яких  комунікант чітко формулює комунікативну мету, знає, що  він  хоче  від  комуніката, яких змін   позицій чи  поведінки. Комунікативний процес при  цьому розглядається як одновекторний опосередкований акт  впливу на  комуніката, залежний від  п’яти чинників спілкування.

Модель  Лассвелла стала найбільш популярною і лягла в основу  багатьох інших моделей, оскільки загалом відповідає науковим поглядам на комунікацію.

Друга схема —  відома «двоступінчаста  модель комунікації»  Е.  Каца й П.  Лазарсфельда. Заслугою цих  учених є,  з одного  боку, введення в науковий побут  концепції «лідерів думок», сформульованої в  результаті досліджень особистісного фактора в  процесі комунікації.  З  іншого боку —  ними було висунуте й обґрунтоване припущення про поетапний процес комунікацій при  участі ЗМІ.  Іншими словами, передача повідомлення від джерела до одержувача відбувається в кілька етапів. При  цьому виняткова роль  у процесі PR-комунікацій відведена лідерам думки.

Учені  проаналізували результати впливу