Комунікаційні технології

Код

Під  кодом  ми  розуміємо систему комунікативних  конвенцій, парадигматично з’єднуючі елементи, серії  знаків із серіями  семантичних блоків (або  змістів) і систем, що  встановлюють структуру обох: кожна з них  управляється правилами комбінаторики, що визначають порядок, у якому елементи (знаки й семантичні блоки) синтагматично вибудувані. Під кодом  ми  розуміємо, наприклад,  вербальну мову(англійську, італійську або  німецьку); візуальні системи (сигнали світлофора, карткові ігри)  і т.  п.

При прийманні повідомлення виділення якогось одного коду й  лексикону спрощується, якщо відомий контекст комунікації. Контекст «парламентські новини» спрощує виділення певного  лексикона,  необхідного для декодування повідомлення.

Використання субкоду загалом трансформує процес позначення  (зображення, denotation, denote) у процес означення (конотації, підтексту, нашарувань, connotation,  connote). Вираження «крилатий хлопчик» у поетично-еротичному контексті відноситься до міфології (міфологічний субкод)  і не просто позначає (denotes) крилатого хлопчика, але означає (connotes)

«Ерос». Контекст без зміни форми повідомлення для  декодування  останнього вимагає  використання  додаткового лексикону, що  надає повідомленню інший рівень змісту. Людина, що  не  володіє міфологічним лексиконом,  або  не  розуміє з контексту, що  він  їй  потрібний, інтерпретує це  повідомлення  як парадоксальне. Або  вона  може використовувати невірний  субкод  (наприклад, біблійний) і декодувати повідомлення випадковим (аберрантним) чином, вирішивши,  що  мова  йде про  серафима.

Після того,  як ми  дали  ці  визначення, спробуємо виділити серії  кодів і субкодів, які з’являються в процесі створення й інтерпретації телевізійного повідомлення, і на яких засновані різні рівні змісту.

Система кодів  і  субкодів,  що  зустрічаються  у  повідомленні.

Повідомлення, якщо воно  складається з  образів, музики, звуків і  мовлення, можна розглядати як засноване на  трьох основних кодах, що  включають у себе субкоди:

1.  Портретний код

A.  Іконологічний субкод

B. Естетичний субкод C. Еротичний субкод D. Субкод  монтажу

2.  Лінгвістичний код

A.  Спеціалізовані жаргони

B. Стилістичні синтагми

3.  Звуковий код

A.  Емоційні субкоди

B. Синтагми із придбаною стилістичною цінністю

C. Синтагми з конвенціональною цінністю

Портретний (iconic) код

У  портретному або  мотивованому знаку  існує   природне відношення між означуваним і означником. Так, фотографія портретна, тому що означник тут репрезентує означуване. Точність  репрезентації, тобто  ступінь, у якій означуване відбито в  означнику, є  зворотною мірою  того,  наскільки репрезентація  конвенціональною.

A. Іконологічний субкод

Деякі образи мають певний зміст у  силу  традиції. Усміхнений старий і щаслива дитина, що біжить до нього  з розпростертими руками, означає (connotes) дідуся. Державний прапор позначає країну,  і  в  деяких контекстах може позначати   (denote) «національний  дух». Геометрична форма, що відтворює в  зменшеному масштабі античний храм,  означає

«гармонічну красу, елленізм».

B. Естетичний субкод

Визначається традиціями смаку. Певні репрезентації є традиційно «гарними».

C. Еротичний субкод

Анджеліна Джолі гарна й  бажана, повні  жінки — не  відповідають цьому. Обидва  цих  твердження засновані на конвенціях.

 

D. Субкод монтажу

Розглянуті  вище субкоди пропонують парадигму образів, цей  —  серію  синтагм. Він  установлює для образів правила комбінації відповідно до кінематографічних і телевізійних правил. Людина, що  не  знайома з  мовою  кіно, не  зрозуміє, що  два  послідовних кадри — один  знятий середу, а інший зі спини — позначають ту саму  людину.

Лінгвістичний код

A. Спеціалізовані  жаргони

B. Стилістичні синтагми

Еквівалентні естетичним субкодам портретного коду. Означають соціальний клас, артистичну приналежність і т.  п.

Звуковий  код

A. Емоційні субкоди

Наприклад,  напружена музика в  трилерах. Або  лірична у мелодрамах.

B. Синтагми із придбаною стилістичною цінністю

Існують музична типологія, відповідно до якої мелодія вважається «кантрі», «класикою» і т. п. Часто передає емоційні й ідеологічні конотації (Порівняйте ідеологію маршу й джазу).

C. Синтагми з конвенціональною цінністю. Рамка співвіднесеності з культурою

Коди  й  субкоди застосовуються до  повідомлення в загальній  культурній рамці, що визначає суму  знань одержувача повідомлення — його ідеологічні, етичні, релігійні переконання, психологічні установки, смаки, систему цінностей і т.д.

Подібним же чином передавач й технічний інтерпретатор кодують повідомлення, перебуваючи у своїй  власній культурній  рамці: вони  відбирають змісти, які хочуть повідомити, й те, як і  для кого вони  будуть   «упаковані» на  різних рівнях повідомлення.

У такий же  спосіб  іконологічний топос  «біла людина б’є негра» звичайно означає (connotes)  «колоніалізм», у  той  час як «чорношкірий насилує білу  жінку» означає «расизм».

Культурна рамка дозволяє нам, отже, виділити коди й субкоди. Хлопець,  одягнений  в  ‘blouson noir’  (одяг   з  чорної   шкіри)  може  означати  «антисоціальну  особистість» в одному іконологічному  субкоді й  «нетрадиційного героя» в  іншому. Вибір   критеріїв завжди визначається ідеологічною  рамкою.

 

Модель Юрія Лотмана

Ю.  Лотман уважав занадто абстрактною модель комунікації, запропоновану Р. Якобсоном, підкреслюючи, що  в  дійсності  в  мовця й  слухаючого не  може бути  абсолютно однакових кодів, як не  може бути  й  однакового обсягу пам’яті. Тобто для  комунікації споконвічно потрібна нееквівалентність мовця й слухаючого.

Про  саму  комунікацію Ю.  Лотман говорить як  про  переклад тексту з мови  мого  «я»  на мову  твого  «ти».

Саме  ця  характеристика уможливлює постійне звертання  до  літературного тексту, його  повторне читання,  оскільки  в цьому випадку можливим виявляється одержання нових знань