Комунікаційні технології

Тоталітарна пропагандистська структура виходить із  того, що вербальна (чи символічна) реальність сильніша, ніж реальна  дійсність. Наприклад: голоду  в Україні не  було,  оскільки про це не згадувалося на сторінках нашої преси. Це взагалі характерна риса  всіх  комунікативних технологій: вони  прагнуть  вибудувати символічну реальність так, щоб  вона  «перевершувала» дійсність.

 

Другою характерною рисою  передвиборчих кампаній стало активне використання символічної комунікації, а не документалістики чи  новин, як це  було  раніше. Рекламна риторика підносить особистість претендента,  а  не  погляди. Відбувається  перехід від  раціональних аспектів до емоційних. Водночас у хід ідуть  і негативні ролики про опонентів. Аналізуючи таку передвиборчу боротьбу в  Північній Кароліні, М.  Керн  пише, що  опонент уже  не  має  можливості викласти свою  програму, він  тільки виправдовується перед  виборцями.

 

5. Технології і методи  пропаганди

Для пропаганди необхідна наявність ідеї, цільової аудиторії  й засобів, щоб  донести ідею  до цільової аудиторії.

Ефективність пропаганди визначається співвідношенням фактичної кількості притягнутих прихильників до планованої кількості.

Можна виділити три  основних критерії  змісту ефективної пропаганди:

1.  Наявність центральної тези;

2.  Легкість для  розуміння цільовою аудиторією;

3.  Складність для  критики (обґрунтованість тез,  їхня несуперечність одна  одній  й т.п.; або хоча  б видимість цього).

Таким чином, буде  просуватися деяка ідея  (1),  легко доступна розумінню аудиторією (2)  і  стійка до  критики збоку (3).  Причому повинен бути  дотриманий баланс між (2)  і  (3). Якщо баланс не дотриманий, то або ідеї  будуть  просто  незрозумілі для значної частини цільової аудиторії, або занадто уразливі для  контрпропаганди.

Що  стосується форми, можна виділити наступні критерії:

1.  Чіткість центральної тези  — вона  не повинна зливатися із фоном;

2.  Привабливість фону.

Основними функціями  політичної пропаганди є:  поширення  і популяризація системних ідеологічних та доктринальних цілей, стратегічних та тактичних завдань; захист політичного режиму, виправдання його діяльності, переконання у справедливості існуючого суспільно-політичного ладу; утвердження у масовій свідомості думки про легітимність владного режиму та його  необхідність, вирішення внутрішніх і зовнішніх завдань.

Для  досягнення політичних цілей активно використовується політична мова. Мовний вплив у пропаганді забезпечується

 

відповідним підбором мовних засобів для  передачі потрібних смислів. Політична мова  завжди залежна від  типу   політичної  системи суспільства. Крім  того,  кожен політичний період розвитку характерний змінами у політичній мові. До мовного обігу  долучаються поняття і  вислови, які  дозволяють чітко визначити з яким політичним режимом ми  маємо справу, як саме  політична система взаємодіє в той чи інший період із населенням. Для   політичної еліти тоталітарного режиму використання політичної мови  є пріоритетним завданням.

Для  виборчих кампаній перехідних режимів, до яких належитьУкраїна,характернеактивневикористаннятакихприйомів впливу, як дезінформація, маніпулювання, міфи, необ’єктивні рейтинги,  exit-polls,   упереджені   прогнози   експертів.

Метою пропаганди є забезпечення загальної орієнтації, позитивного або негативного ставлення до певного об’єкта. Головна мета пропаганди —  довести головні ідеї  та  теоретичні знання  до  широких  верств населення  і  перетворити на  особисті переконання.  Пропаганда —  процес закріплення в свідомості певних цінностей. Агітація  ( від  лат. agitatio — спонукання до дії  ) — пропагандистська діяльність з метою пробудження до політичної активності як окремих груп, так і широких верств населення.Агітація— це  вплив на  свідомість  людей шляхом поширення окремих ідей  та  гасел  з  метою мобілізації їх на виконання поставлених завдань. Основні підходи до розуміння  агітації: а)  це  поширення політичних ідей  і гасел  з метою  впливу на  суспільну свідомість і настрої народних мас, спонукання їх до цілеспрямованої активності політичних дій; б) це один  з поширених засобів політичної боротьби; в) це усна, друкована і наочна політична діяльність, за  допомогою якої  ті  чи  інші політичні сили   впливають на свідомість і настрої мас  з метою  спонукати їх  до активної дії у певному напрямі. У політичній боротьбі  агітація використовується як у явній, так  і в прихованій формі.

Завдання пропаганди: поєднання теоретичного та  буденного рівнів свідомості.

Механізм введення у  буденну  свідомість об’єктів теоретичної свідомості:

–   надання ідеям образно-емоційних форм;

–   спрощення ( примітивізація ) ідей;

–   систематичне повторення одних і тих  самих положень;

–   використання перебільшення, неправди.

 

Фактори пропаганди:

1.  Чим більший розрив між досвідом людей та  ідеєю, тим більше викривлення і брехні у пропаганді;

2.  Пропаганда має  орієнтуватись на референтні групи («лідерів  думок»).

В. Крисько вважає, що базовими методами впливу, які використовують фахівці психологічної війни, є  переконання й навіювання.

ОСНОВНІ  МЕТОДИ  ПРОПАГАНДИ

Тими ж  методами активно користуються й пропагандисти.

Переконання —  метод  впливу на свідомість людей, звернена до їх власного критичного сприйняття. Переконання орієнтоване на  інтелектуально-пізнавальну сферу  людської психіки. Його  суть  у  тім, щоб  за  допомогою логічних  аргументів спочатку домогтися від  людини внутрішньої згоди  з певними умовиводами, а  потім на  цій  основі  сформувати й  закріпити нові  установки (або трансформувати старі), що відповідають поставленій меті.

Основні  принципи переконуючого впливу:

Принцип   повторення.  Завдяки  повторенню повідомлення вдається збільшити кількість людей, що  сприйняли й засвоїли  інформацію, що  втримується в ньому. Багаторазове повторення пропагандистських тез  підвищує ефективність впливу на супротивника (виборця). Принцип повторення ліг