Комунікаційні технології

Принцип   несуперечності.  Філософ А. Бен  (XIX  століття) говорив: для  переконання життєво важливо, щоб йому  ніколи не суперечили, щоб воно не втратило престижу. Нас більше переконують 10  чоловік, єдиних у  своїй  думці, ніж 50  «за» і 1 «проти».

Принцип   переваги   первинної інформації. Якщо  людина одержала якесь важливе повідомлення, то  в її  свідомості виникає готовність до  сприйняття  наступної, більш детальної інформації, що  підтверджує перше враження.  Той,  хто  першим  передав важливе повідомлення, одержує психологічну перевагу, тому  що  його  зміст досягає адресата раніше,  ніж

 

повідомлення засобів інформації опонентів по  тому  ж  питанню.  У цьому мали можливість переконатися радянські спецпропагандисти під  час  подій  в Угорщині 56-го  й Чехословаччині  68-го, коли їм  доводилося спростовувати більш швидко розповсюджувану західну пропаганду антирадянської й антисоціалістичної спрямованості.

Принцип  забезпечення довіри до джерела інформації. Пропаганда ніколи не  повинна оперувати свідомо   фальсифікованими даними, які можуть бути  викриті аудиторією. До числа прийомів досягнення довіри до джерела інформації відносять: створення   іміджу  «особливої  поінформованості» про  ті події, які через   якіхось причини замовчуються офіційними джерелами супротивника (опонента). Це  досягається передачею  фактів, вірогідність яких відома або може бути  легко пе-

ревірена;

створення   іміджу  «об’єктивності, незалежності  й  альтернативності». Досягається цитуванням документів, оцінок експертів, думок очевидців подій  і т.  д.;

навіювання — метод  психологічного впливу на  масову свідомість, заснований на некритичному (і часто  неусвідомлюваному) сприйнятті  інформації.  У  процесі навіювання  сприйняття інформації, настроїв, почуттів, шаблонів поводження базуються на механізмах зараження й наслідування. Навіювання буває  специфічним і неспецифічним.

Специфічне навіювання — поширення конкретних ідей, подань, образів і  іншої інформації з  метою  заміщення іншої установки й провокування певної поведінкової реакції об’єкта впливу. Специфічне навіювання є  складовою частиною переконання, значно посилююча його  ефективність.

Основні  способи  специфічного навіювання:

«Приклеювання ярликів». Використовується для  того,  щоб заплямувати якусь ідею,  особистість або явище за  допомогою образливих епітетів або метафор, що викликають негативне ставлення. Найчастіше застосовують відносно політичних діячів, представників вищого командування й інших суспільних  осіб.  Так, Б. Березовський назвав Ю.  Лужкова «брехун, базіка й реготун».

«сяюче узагальнення». Полягає в позначенні конкретної ідеї  або  особистості узагальнюючим родовим поняттям,  що має  позитивне емоційне фарбування з метою  спонукати об’єкт впливу прийняти й схвалити пропоноване поняття або суджен-

 

ня.  Як  приклад наведемо одне  з гасел  партії «Яблуко»: «МИ не  боремося з  комунізмом, МИ  боремося з  УБОГІСТЮ». Цей спосіб дозволяє приховувати негативні наслідки засвоєння змісту навіювання й тим  самим не проводити негативні асоціації.

«Перенос» (трансфер). Викликає  через  пропонований образ (поняття, ідею,  гасло)  асоціації з ким-небудь (чим-небудь), що має  в очах  об’єкта безперечний престиж (цінність), щоб  зробити  зміст впливу прийнятним. Наприклад, для  американців такою цінністю володіє образ  Авраама Лінкольна, для  китайців  — Конфуція.

«свідчення».  Використовується для маніпулювання масовою  свідомістю. Полягає в цитуванні висловлень особистості, що  поважає або  ненавидить об’єкт впливу. Висловлення, як правило, містить позитивну оцінку пропонованої ідеї  (поняття, судження) і  ставить своєю  метою  спонукання об’єкта впливу до прийняття нав’язаної йому  думки із цього  приводу. Наприклад, наші політики в теледебатах підкріплюють свої аргументи висловленнями давньогрецьких філософів.

«Гра  в простонародність».  Спонукує об’єкт  навіювання  до ототожнення суб’єкта й пропонованих ним  ідей  з позитивними  цінностями внаслідок «народностей» цих  ідей  або  внаслідок  приналежності  джерела інформації до  так  званих «простих  людей». Цей  спосіб використовується практично всіма провідними російськими  політиками  напередодні думських і президентських виборів.

«Загальна платформа». Спонукує об’єкта впливу прийняти ідею,  що втримується в інформації (судження, оцінку, думку)  на  тій  підставі, що  нібито більшість представників даної соціальної групи розділяють її. Наприклад: «Треба скасувати  страту, тому  що  практично у всіх  демократичних країнах вона  давно  скасована».

Неспецифічне  навіювання — провокування в об’єкта впливу негативних психічних станів, що викликають потрібне пропагандистові поводження. Ціль неспецифічного навіювання — за  допомогою акцентування  фрустрації  спровокувати в об’єкта впливу астенічні психологічні стани (занепокоєння, депресію, страх, паніку й т.  д.).  Основними способами неспецифічного навіювання є:

Залякування (ініціювання страху) —  формування в об’єкта впливу станів занепокоєння, пробудження почуття страху пе-

 

ред  реальною або вигаданою небезпекою, а також перед  невідомістю.

Емоційне придушення — формування в об’єкта впливу таких астенічних психічних станів як  тривога, депресія й апатії.

Ініціювання агресивних емоційних  станів  — формування у  військовослужбовців або  населення тієї  або  іншої країни таких емоцій як підозрілість, недоброзичливість, гнів, ненависть, лють  із метою  внесень розбіжностей у їхнє  середовище, розпалення між ними ворожнечі по національній або соціальній  ознаці. Наприклад, під час Другої світової війни німці поширювали серед негрів, мобілізованих з колоніальних володінь Франції, листівку наступного змісту:

«Темношкірі солдати! Складайте зброю. Вони  використовують вас як гарматне м’ясо. Вони  відвозять вас умирати далеко за  межі вашої прекрасної батьківщини. Ваші дружини залишилися під владою гнобителів. Ви проливаєте свою кров, щоб зберегти їм життя».

Використання когнітивного дисонансу. Когнітивний дисонанс, по Л.