Комунікаційні технології

3).  Звернення до загальновживаного —  усі так  міркують;

4). Використання гри слів, зокрема, гра  семантичними контекстами, заміна негативно забарвлених висловів на позитивні та навпаки. Приклад: моджахеди (борці  за віру)  — душмани (бандити).

Американська школа Лассуела. Першою науковою школою, яка спеціально досліджувала проблеми пропаганди, стала американська школа вивчення ЗМІ  Г.Лассуела. Цій  школі, зокрема, належить виділення трьох основних видів  пропаганди:

— «біла». Її основною характеристикою  є те, що пропагандист відкрито називає себе і дозволяє пов’язувати пропагандистські тексти зі  справжнім джерелом. Прикладом подібної  пропаганди є  заяви президента, уряду, повідомлення офіційних інформаційних агентств;

— «сіра».  Пропагандист використовує для  поширення пропагандистських матеріалів спеціально створені джерела або забезпечує просування матеріалів у незалежних ЗМІ.  Прикладом «сірої» пропаганди може служити пропаганда через неурядові ЗМІ  та організації;

— «чорна». Пропагандист поширює матеріали від імені третьої особи,  наприклад підпільної організації.

стандарти пропаганди Американського інституту аналізу пропаганди 30-40 рр.

У дослідженнях Американського інституту аналізу пропаганди, який у 30-40-х роках був  провідною науковою устано-

 

вою  у цій  сфері, запропоновано наступну класифікацію  стандартів (прийомів) пропаганди:

1).  Навішування ярликів. Цей  прийом ґрунтується на  психологічному забарвленні висловлювань, слів;

2).  Блискуча  невизначеність. Полягає у  змішуванні причин  і наслідків;

3). Перенесення авторитету. Наведення разом з пропагандистським твердженням імені авторитетної особи або установи;

4).  Посилання на  авторитет полягає у прямому підкріпленні пропагандистського твердження посиланням на  авторитет;

5). Свої хлопці. Ґрунтується на створенні відчуття спільності;

6). Підтасовування карт. Зрозумілий і найуживаніший пропагандистський прийом;

7).  разом  з  усіма. Відтворення однієї деривації В.  Парето:

звернення до міркувань «як усі».

Пропаганда рейху.  Уже  згаданий теоретик і практик пропаганди Й.  Геббельс  виділяв  чотири основні правила  пропаганди:

1). Розумове спрощення. Зміст цього  правила полягає в максимальному спрощині пропагандистських матеріалів,  адже, на думку ідеологів фашизму, загальна людська маса  є розумово надзвичайно слабкою.

2).  Обмеженість матеріалу.  Адресат пропаганди  повинен отримувати дуже обмежений не тільки за якісними, а й за кількісними показниками матеріал. Масова  людина принципово  не  спроможна сприймати великі тексти (число Міллера

7±2 —  без  спеціальної підготовки людина здатна сприймати лише таку кількість одиниць);

3).  Постійне повторення (тотальність);

4).  Емоційне  напруження. Пропагандистське повідомлення відрізняється від  інших своїм  емоційним забарвленням. Звернення до емоцій, а не до розуму — це особливість пропаганди.

Французька пропаганда 2 пол. ХХ ст. За твердженням французького дослідника другої половини XX  ст.  Ж. Доменака, під  час  здійснення пропагандистських кампаній зазвичай спираються на п’ять основних правил:

1).  Правило спрощення. Виходячи з орієнтації пропаганди на  найменш досвідченого члена аудиторії та  її апелювання  до

 

емоцій, важливою вимогою є максимальне спрощення об’єкта пропаганди;

2).  Правило перебільшення і перекручення. Створення позитивних (негативних) іміджів викликає  необхідність гіперболізації певних рис  об’єкта, акцентування на  подіях, не обов’язково значних, але  таких, що  працюють на ідею;

3).  Правило оркестрування або  замовчування. Тут  підходить  давня теза  Й.Геббельса: «важливо не те,  про  що  пишуть в газетах, важливо те,  про  що  в них  не пишуть»;

4). Правило переливання. Одне з важливих, проте  дуже дискусійних правил Ж.Доменака полягає у відповідності пропаганди установкам і стереотипам аудиторії;

5).  Правило спільності — це  аналог деривації «звернення до загальновживаного».

сучасні методи та прийоми  пропаганди. Методів і правил пропаганди існує  безліч. Їхні  переліки можна знайти в багатьох виданнях. Наведемо деякі з них:

— Голодування. Ефективний прийом емоційного впливу на електорат і психологічного тиску на владу;

— «Тримай злодія». Ціль прийому —  змішатися з  Вашими переслідувачами. Цей же прийом використовується і для дискредитації, коли винні, почуваючи провал, першими здіймають галас і спрямовують гнів  народу в інший бік.

— Ефект ореолу.  Базується на психологічній властивості — мислити аналогіями. Складається з  двох  розповсюджених стереотипів-оман. Перший стереотип — «поруч — значить разом». Іншими словами, перебування поруч зі знаменитою або високопоставленою особою підвищує статус в очах  навколишніх. Другий стереотип засвідчує: люди, які досягли вагомих успіхів у якійсь конкретній сфері, в очах  оточуючих  виглядають здатними на більше і в інших справах.

— Ефект первинності. Й.  Геббельс  ввів  у сучасну пропаганду один  із  ключових принципів: людина, яка сказала світові перше слово, завжди має  рацію.

— Ефект присутності —  це  ряд  трюків, які повинні імітувати  реальність. Їх постійно використовують під час «репортажів з  місця подій» або  в кримінальній хроніці, фабрикуючи заднім числом зйомку «реального» захоплення злочинців або автокатастрофи.

 

— Інформаційна блокада. Позбавити противника можливості привселюдно висловити свою  позицію —  одне  з  головних завдань пропагандистської війни.

— Відвернення уваги. Повідомлення, спрямовані проти деякої думки або  установки, стають більш ефективними, якщо в момент їхньої передачі одержувача відволікають від змісту повідомлення.

— «Очевидці» події.  Дуже ефективний прийом. Опитується багато випадкових людей, зі слів  яких формується необхідний  значеннєвий ряд. Особливо  сильний ефект справляють крикливі баби,  заплакані діти, молоді інваліди.

— Переписування історії.  Метод  ефективний у тривалій перспективі,  коли  потрібно поступово формувати потрібний світогляд.

— Повторення —  головний засіб