Комунікаційні технології

Тому  воно  служить гарною ознакою її наявності. Коли раптом  починають  щодня  мусолити  одну   і  ту  ж  тему і вживати одні  й ті  ж  словесні конструкції  — справа нечиста.

— Підміна —  це  один   з  варіантів  горезвісних «подвійних стандартів».

— Напівправда.

— Принцип  контрасту. На  тлі  злих і  несправедливих людей  добра  людина завжди сприймається з  особливою симпатією.

— Сенсаційність або  терміновість. Під  прикриттям сенсації можна або замовчувати важливу подію, про яку публіка знати не повинна, або припинити скандал, який стався, але так, щоб  про  нього  більше ніхто не згадував.

— Зсув акцентів. Використовується, наприклад, при  повідомленні останніх новин.

— Створення асоціацій. Об’єкт  в очах  громадськості штучно прив’язується до того,  що  сприймається масовою свідомістю як дуже  погане (або  навпаки — хороше). «Сталін — це Ленін сьогодні» (радянська пропаганда); «С.Хусейн -арабомовний Гітлер» (американська пропаганда);

— Створення загрози. Головне завдання —  за  будь-яку ціну змусити боятися. Деморалізовані та залякані люди  роблять або хоча  б схвалюють дії,  які їм зовсім не вигідні.

 

Використання ЗМІ в спеціальних інформаційних операціях

Механізми впливу. Питаннями вивчення впливу на громадську  думку займаються віддавна. Ще  в кінці ХІХ  ст.  у книзі

«Американська  республіка» Джеймс Брайс описує механізм впливу на суспільну думку:

— конструюється «множинність думки» за допомогою фактів, розповідей, відтак створюється враження, що  про  це  говорять усі;

— на другому етапі газети (вечірні та ранкові) висловлюють уже більш визначену думку про подію, що сталася, супроводжуючи  її  «очікуваними результатами» і, тим  самим, «думки пересічних громадян починають згущатися у тверду масу»;

— на третьому етапі  в суперечках відкидаються аргументи на користь одного  визначеного і незмінного рішення;

— четвертий етап  —  впровадження факту або  оцінки події, що  видається за  загальне «переконання» в інтересах пересічних громадян.

Процес  формування суспільної думки  можна представити в такий спосіб:

Д — [ ІП  + К ] — [ СГ = В де Д — диктор (радіо  чи телебачення); ІП  — інформаційне повідомлення; К — коментар (набуває значень: К1  — дуже  негативне ставлення; К2  — негативне ставлення; К3 — нейтральне ставлення; К4 — позитивне ставлення; К5  — дуже  позитивне ставлення); СГ — соціальна група; В — відношення або ставлення (від  В1 до В5 — визначаються аналогічно К1  — К5).

Коментарі. Практично коментар є маніпуляцією. До маніпуляцій відносяться спеціальні дії  для  формування стереотипів  і  створення певного враження  або  ставлення до  того  чи іншого факту, події. Способи  маніпулювання суспільною думкою спираються на використання законів психології, некритичного сприйняття,  політичної недосвідченості.

В даному випадку наголос ставиться на  вибірковість уваги людини. Так, наприклад, інформація, надрукована в  газеті дрібним шрифтом,  не  привертає такої уваги, як надрукована  великим або жирним шрифтом. Інформація, розміщена на першій і останній сторінках газети, має  значно більше шансів привернути увагу читача, ніж розміщена на внутрішніх сторінках. Цього  ж  ефекту досягають і розміщенням поруч із  «неважливою» інформацією помітного матеріалу або фотографій.

 

Прийоми  використання ЗМІ

По-різному можна класифікувати  пропагандистські прийоми   в  ЗМІ. Зупинимося на  класифікації, яка пов’язана із темою  публікацій. При  такому підході прийоми зводяться до того,  щоб:  розкрутити мляву, але  бажану тему; непомітно «задушити» небажану тему; м’яко «переламати» небажану тему; непомітно підмінити тему; замаскувати пропаганду (мікрорівневі  технології).

Як  розкрутити мляву,  але  бажану тему.  Інформаційний шум щільною стіною   встає  на  шляху будь-якої новини, яку журналіст намагається «проштовхнути» через   канали ЗМІ  і

«впровадити» у сферу  актуальної суспільної свідомості. Важливо  не лише «побороти» інформаційний шум  і вивести свою новину на  орбіту  масової комунікації.  Необхідно домогтися, щоб ця  новина протрималася на цій  орбіті  максимально довго, тобто  щоб  тема  «крутилася».

В умовах інформаційного шуму практично неможливо «запускати» на  орбіту  суспільної уваги «важкі»  теми, навантажені пропагандистським змістом і  насичені суб’єктивними журналістськими емоціями. Тому  потрібно вибрати з маси елементів лише ті найбільш яскраві і «гострі» тематичні фрагменти пропагандистської інформації, яким можна надати  видимість об’єктивного факту, суспільно-значущої новини або  сенсаційності для  привернення читацької уваги. В такий спосіб  відбувається своєрідне трансформування теми  в більш дешевий і «солодкий» інформаційний продукт. Це можна здійснити трьома способами:

1) тема вище особи  — пропагуємо не персональний імідж, а пов’язані з ним  теми;

2) факт вище думки — використовуємо лише ті тематичні фрагменти пропаганди, які за  зовнішніми ознаками можуть подаватися як такі, що  мають суспільну інформаційну  цінність;

3) сенсація вище емоції  —  використовуємо лише ті  тематичні фрагменти, які мають виражений потенціал «сенсаційності». Мова йде не про «сенсації» у кращому розумінні цього слова  (ексклюзив, гарячі новини, викриття, великий скандал), а про  так  званий «дух  сенсаційності».

Вказані  трансформації здійснюються за  допомогою таких прийомів:

 

1) Солодкий контекст. Публікуємо серію  матеріалів на тему, яка заявлена «дружнім» кандидатом як ключова його передвиборної кампанії. При  цьому принципово важливо жодного  разу  (!) не згадати даного  кандидата.

2)  Закладання  шашок. Приклад: якщо «улюблений» кандидат N планує днями різко виступити проти возз’єднання України з  Білорусією, необхідно до  появи цієї  заяви опублікувати серію  матеріалів про  жахи майбутньої інтеграції, бідність