Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

5.Принцип теоретичності. Наука – не безкінечне нагромадження розрізнених ідей, а сукупність складних, замкнутих, логічно завершених теоретичних конструкцій. Кожну теорію у спрощеному вигляді можна представити як сукупність тверджень, пов’язаних між собою внутрішньотеоретичними принципами причинності або логічного слідування. Уривчастий факт сам по собі в науці значення не має. Для того, щоб наукове дослідження давало досить цілісне уявлення про предмет вивчення, повинна бути побудована розгорнута теоретична система, яку називають науковою теорією.

6.Принцип системності. Загальна теорія систем є на сучасному етапі основою наукового підходу до розуміння реальності й трактує будь-яке явище як елемент складної системи, тобто як сукупність пов’язаних між собою за певними законами і принципами елементів. Причому цей зв’язок такий, що система в цілому не є арифметичною сумою своїх елементів, як думали раніше, до появи загальної теорії систем. Система являє собою дещо більш істотне та більш складне. З точки зору загальної теорії систем, кожен об’єкт, що є системою, – це не лише сукупність елементарних складових, але й сукупність дуже складних зв’язків між ними.

7.Принцип критичності. Він означає, що в науці немає і бути не може остаточних, абсолютних, утверджених на віки й тисячоліття істин. Будь-яке з наукових тверджень може та повинно бути підсудне аналізуючій здібності розуму, а також безперервній експериментальній перевірці. Якщо під час цих перевірок виявиться невідповідність раніше утверджених істин реальному стану речей, твердження, що було істиною раніше, переглядається. У науці немає абсолютних авторитетів. 

Техніка (від грецьк. techne – мистецтво, майстерність) – сукупність засобів, що створюються для здійснення процесів виробництва та обслуговування невиробничих потреб суспільства.

Основне призначення техніки – повна або часткова заміна виробничих функцій людини з метою полегшення праці й підвищення її продуктивності. Розрізняють два види техніки: виробничу (машини, механізми, інструменти, апаратура керування машинами і технологічними процесами, засоби транспорту, зв’язку) та невиробничу (побутова, комунальна, техніка наукових досліджень, освіти і культури, військова, медична, спортивна тощо). Сучасна техніка характеризується прискоренням темпів її модернізації, створенням нових технічних засобів, стандартизацією й уніфікацією, інтенсивним розвитком енергетики, радіоелектроніки, широким використанням засобів автоматики, телекомунікацій, ЕОМ тощо.

Наука і техніка тісно пов’язані між собою. Особливо цей зв’язок став міцним у період науково-технічного прогресу, що виступає як єдиний, взаємообумовлений, поступальний розвиток науки й техніки. Науковий та технічний прогреси вперше почали зближуватися у ХVІ – ХVІІІ ст., коли мануфактурне виробництво, потреби торгівлі, мореплавства вимагали теоретичного й експериментального розв’язання завдань. Цей етап НТП має назву „наукова революція”. Другий етап НТП пов’язаний з розвитком машинного виробництва з кінця ХVІІІ ст., коли наука та техніка обопільно стимулювали взаємні темпи розвитку, що постійно прискорювалися («промислова революція»). Сучасний етап науково-технічного прогресу називається науково-технічною революцією (НТР), яка розпочалася в середині ХХ ст. і являє собою докорінну якісну зміну виробничих сил на основі перетворення науки у провідний чинник розвитку суспільства. В умовах НТР склалася єдина система “наука – техніка – виробництво”, у якій науці належить провідна роль. Основними напрямами НТР є: комплексна автоматизація виробництва, контролю та управління на основі широкого застосування ЕОМ; відкриття й використання нових видів енергії; створення й застосування нових видів конструкційних матеріалів. НТР різко прискорила науково-технічний прогрес.

Світова наукова цілісність, що склалася у ХХ ст., поклала початок економічному об’єднанню світу, передачі в усі кутки земної кулі передових способів виробничої культури. Ми є свідками зростаючої інтернаціоналізації народногосподарських зв’язків. Одним з виявлень цього процесу стали транснаціональні корпорації з їх єдиними формами організаційної культури, що діють в десятках країн і на різних континентах. На їх частку припадає понад третину промислового виробництва, більше від половини зовнішньої торгівлі, майже 80% нової техніки й технологій. Про наростання інтернаціоналізації життя сучасного світу свідчить всеохоплюючий характер науково-технічної революції, принципово нова роль ЗМІ та комунікації.

У той же час техногенне ставлення до природи – як до засобу задоволення не духовних, а суто технічних потреб – стає у першій половині ХХ ст. однією з провідних тенденцій у розвитку культури. Розвиток техніки і технології як знаряддя панування людини над природою стали головними цілями суспільного розвитку. В результаті виникла ситуація, коли постійне нарощування матеріального багатства на основі оновлення техніки перетворило людину у звичайне знаряддя ефективної економічної діяльності.

Через вищезгадані причини видатні гуманісти та мислителі ХХ ст. із тривогою говорили про деградацію культури. В результаті у культурі ХХ ст. розвинулася суперечність, яка проявилася у протистоянні двох напрямів – сцієнтичного  й антисцієнтичного.

В основі сцієнтизму лежить уявлення про наукове знання як про найвищу культурну цінність. Наука як абсолютний еталон, вважають сцієнтисти, спроможна розв’язати всі проблеми, що стоять перед людством, – економічні, політичні, моральні тощо.

Поняття “сцієнтизм” походить від латинського слова “scientia” – знання, наука. Сцієнтисти стверджують: науці все підвладне. Дійсно, сучасна наука проникла в усі шпаринки суспільства, пронизуючи собою не лише промисловість, сільське господарство, а й політику, адміністративну та військову сфери. Однак не все у світі – наука. Наприклад, існують сфера мистецтва, віра, людські почуття і стосунки. Антисцієнтизм  з’явився як реакція на перебільшення ролі науки. Для нього характерне приниження значення наукового знання, обвинувачення науки у тому, що вона спричинила всілякі кризи: економічну, екологічну, національну. Гасло антисцієнтистів: “Наука