Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. сутність культури та її генеза

У результаті виникла ситуація, яку окреслив англійський письменник, учений-фізик і громадський діяч Чарлз Персі Сноу, виділивши існування у сучасному світі двох культур – гуманітарної й науково-технічної. Остання є похідною від науково-технічного прогресу ХХ ст. У своїй лекції 1959 року «Дві культури і наукова революція» Сноу говорив про це так: “…На одному полюсі – художня інтелігенція, на іншому – науковці, та як найбільш яскраві представники цієї групи – фізики. Їх розділяє стіна нерозуміння й іноді (особливо серед молоді) антипатії і ворожнечі, але головне, звичайно, нерозуміння. У них дивне, спотворене уявлення один про одного. Вони настільки по-різному ставляться до одних і тих самих речей, що не можуть знайти спільної мови навіть у царині почуттів”. Ворожнеча двох культур може призвести до загибелі людства. Проти такого розколу виступав великий гуманіст ХХ ст. Альберт Швейцер, який писав у своїй роботі «Культура та етика» так: „Сп’янілі від процесу теоретичного пізнання і практики, що спостерігалися в наш час, ми забули подбати про прогрес духу людини”.

3.4. Гуманістичні тенденції науково-технічного прогресу, проблеми та суперечності  їх розвитку на сучасному етапі

Як уже зазначалося, сучасною формою НТП є науково-технічна революція (НТР). Цілісний підхід до її вивчення останнім часом зазнає суттєвих змін – відбувається гуманістичне осмислення його теперішнього і майбутнього. Колись однобоко оптимістичні оцінки могутності НТР змінюються на тривожні сентенції щодо негативних тенденцій її розвитку, які стають усе більш явними. Причому ці сентенції належать представникам різних наук. Так, відомий російський соціолог В. Шубкін вважає зайвим узагалі використовувати термін „науково-технічна революція”, мотивуючи це тим, що поняття революції від самого початку несе в собі уявлення про щось безумовно позитивне. Розвиток же в галузі НТР, на думку автора, сам по собі не веде до прогресу в людських стосунках, до вдосконалення особистості. Важко погодитися тут з автором, оскільки під НТР він розуміє також соціальні процеси та явища, які, по суті, нею не охоплюються, хоча й тісно пов’язані з нею.

Ще один російський дослідник НТР А. Силін, визнаючи величезний розрив між рівнем технології та етичним рівнем, доходить висновку, що «науково-технічний прогрес не лише не піднімає людство на вищу сходинку гуманізму, але й, навпаки, перетворює людей на жалюгідні паразитичні придатки всемогутніх машин, створених ними самими. Категоричні позиції, на зразок цієї, є вираженням існуючої в сучасному суспільстві тенденції відкидання технократизму.

Своєрідною є і думка відомого вченого у галузі молекулярної біології та біохімії академіка А. Спіріна. Він вважає, що у фундаментальній науці не можна керуватися етичними нормами, оскільки мета її – пошуки істини, а істина аморальною не буває. На його думку, етичні обмеження можуть стосуватися лише прикладних досліджень та практичних застосувань. Такий явно сцієнтичний підхід, що відкидає роль етичного імперативу в сучасній науці, суперечить істинно гуманістичному підходу.

Аналіз гуманістичного змісту НТР потрібно вести в контексті структури культурно-історичного процесу, трансформація якого відбувається в процесі реалізації однієї із закономірностей НТР, а саме – зміни характеру зв’язку людини і техніки.

Такий підхід дозволяє виявляти соціальні тенденції НТР, які на сучасному етапі полягають у наступному:

звільнення «живої праці» від підкорення праці упредметненій;

стирання відмінностей між фізичною та розумовою працею і формування єдиної творчої діяльності;

набуття працею форми колективної самодіяльності.

Виникає питання: як реалізувати ці тенденції в діяльності конкретної, окремо взятої людини? Спробуємо це з’ясувати.

Щодо першої тенденції. „Жива праця” – це безпосередня, повсякденна діяльність людини, пов’язана зі створенням матеріального чи духовного продукту. Упредметнена праця втілена в різних засобах трудової діяльності – верстаті, конвеєрі, транспорті тощо. В умовах панування машинної техніки, що виникла в ході промислової революції ХVІІІ – ХІХ ст., робітник перетворився на живий придаток машини, тобто на технологічно залежного від темпу і ритму її роботи (достатньо уявити працю на конвеєрі). В цьому виявляється залежність живої праці від упредметненої.

НТР поклала початок переходу до якісно нового технологічного способу виробництва, в умовах якого відбувається вивільнення живої праці, тобто витіснення людини із сфери безпосереднього виробничого процесу. Розвиток цієї тенденції полягає в стиранні меж між фізичною та розумовою працею (хоча в соціальному плані цей процес має досить супереностей), зростанні творчого рівня праці, вивільненні часу тощо. В цілому це веде до радикальних змін у культурному житті людини: на зміну традиційним культурним укладам приходять нестійкі зразки масової культури. Людина опиняється у стані постійного вибору з усього розмаїття сфер своєї діяльності та численних культурних цінностей. Досягнення „царства свободи”, тобто розкриття сутнісних сил людини, втілюється на основі технологічної свободи в матеріальному виробництві. Сучасні технічні засоби починають заміняти людину не лише у виробничій сфері, але й поза нею. На перший план виступають проблеми формування культури, що належить „царству свободи”. 

Щодо другої тенденції. НТР породжує у людини нові культурні потреби. В культурі відбуваються зміни, пов’язані з її індустріалізацією, масовізацією, інституалізацією: змінюються її соціальні функції й ускладнюються організаційно-управлінські структури; нового значення  набувають економічна і політична культура, зростає чисельність працівників, що займаються питаннями культурного обслуговування населення, культурний обмін набуває глобального характеру.

Стирання меж між фізичною та розумовою працею, породжених у найбільш гострій формі машинно-фабричним способом