Логіка

Аналогiчне питання варто поста- вити й стосовно останнього поняття нiжка стола: чи можна нiжку сто-

 

2 1 4

 

3

 

ла назвати столом? Вiдповiдь на це питання заперечна, тому що, части- на предмету не є самим предметом. Уявiть собi, що ви купили у крамни- цi стiл, але, забравши покупку, поба- чили там не стiл, а нiжку вiд столу. Дiйсно, у такiй ситуацiї одразу стає зрозумiло, що нiжку стола не мо- жна назвати столом i це поняття з зовсiм iншим обсягом. Указанi поня-

 

ття несумiснi, їх обсяги зображуться окремими колами, що не мають спiльної частини.

Не слiд плутати вiдношення мiж предметами i вiдношення мiж поняттями. Наприклад, стiл, нiжки, гайки, поверхня стола спiв- вiдносяться як частина-цiле, проте всi цi поняття несумiснi, тому що нiжка столу – не стiл, стiл – не гайка i не поверхня тощо.

Подiл предмету за частинами називають мереологiчним по- дiлом. Ключове слово такого подiлу – складається. Тобто, мо- жна сказати, що даний предмет складається з iнших, як напри- клад, стiл складається з нiжок, столешницi та засобid їх крiпле- ння, проте це не вiдношення за обсягом. Подiл предмету на ви- ди називається таксономiя, саме цей вид подiлу здiйснюється за обсягом. Ключове слово такого подiлу – називається. Тобто, можна сказати, що круглий стiл – це стiл, письмовий стiл – це також стiл, а от нiжка столу – це не стiл. Отже, круглий стiл i письмовий стiл входять до обсягу поняття <стiл>, а нiжка столу – не входить.

 

 

Означення поняття

 

Означити поняття можна лише розумiючи основнi його ха- рактеристики, якi вiддiляють це поняття вiд всiх iнших. Часто означення виконує роль пояснення, вiдповiдаючи на питання: <що

 

 

це? >, <як це розумiти? >, <про що йдеться? > й подiбнi. В педаго- гiчнiй практицi вчитель повинен вмiти сам i навчити учнiв: дава- ти означення, видiляти суттєвi ознаки предметiв та явищ, вмiти виокремити означення у текстi, вiдрiзнити означення вiд iнших прийомiв, схожих на означення.

Означення – логiчна операцiя, що розкриває змiст поняття. Озна- чення – це висловлювання, що фiксує чим є предмет, чим вiн вiдрiзняється вiд iнших предметiв, як вiн виник i як йо-

го виявити; висловлювання, яке констатує, що означає або має означати мовний знак; правило, яке встановлює спосiб вживання мовного знаку.

 

У означеннi вiдображенi суттєвi ознаки, кожна з яких необ- хiдна, а всi разом достатнi для характеристики даного поняття.

Необхiдна умова – умова, виконання якої безпосереньо ви- пливає з наявностi предмета (явища). Фактично, умова Y буде необхiдною для явища Х, якщо Y – консеквент iмплiкацiї <Якщо iснує явище Х, то iстинна умова Y>. Наприклад, дерево завжди рослина. Бути рослиною – необхiдна умова для того, щоб бути деревом. Та ця умова не достатня, якщо перед нами рослина – це не обов’язково дерево.

Достатня умова – умова, виконання якої гарантує наявнiсть предмета (явища). Фактично, умова Х буде достатньою для яви- ща Y, якщо X – антецедент iмплiкацiї <Якщо iстинна умова Х, то має мiсце Y>. Якщо перед нами дерево, то це гарантiя того, що це рослина. Бути деревом – достатня умова для того, щоб бути рослиною.

 

Наприклад: поняття дерево. Суттєвi ознаки: ба- гаторiчна рослина, має крону, кореневище i стовбур. Несуттєвi: високе, плодове, зелене, сухе тощо.

 

Означення можуть використовуватися як для розкриття сут- тєвих ознак поняття, так i для пояснення самого термiну.

Реальне означення – розкриває суттєвi характеристики поня- ття. Наприклад: логiка наука про форми i методи пра- вильних мiркувань.

Номiнальне означення – пояснює значення термiна чи сим- вола. Наприклад: термiн «логiка» походить вiд грецько- го слова «логос». У номiнальних означеннях часто викори- стовуються слова: позначає, називається. Наприклад: Пра-

 

 

 

вильним трикутником називається трикутник, у якого всi сторони рiвнi.

 

Означення поняття може здiйснюватися явно чи неявно. Явнi означення встановлюють еквiвалентнiсть мiж означуваним поня- ттям та поняттям, за допомогою якого здiйснюється означення. Такi означення ще називають експлiцитними. Явнi означення мають чiтку структуру: понятя, яке визначається – означуване, i поняття, за допомогою якого здiйснюється означення – означа- юче.

 

 

Явнi означення

 

Видовi означення Видовим називається означення, що здiйсню- ється через найближчий рiд i видову ознаку. Це найпоши- ренiший вид означень.

 

Наприклад: Рiвностороннiй трикутник це трикутник, всi сторони якого рiвнi мiж собою.

 

Найближчим родом поняття буде називатися поняття, ширше за обсягом нiж дане та вiдмiнне вiд нього мiнiмальною кiлькiстю ознак. Ознака – це вiдмiтна особливiсть предмету або явища, яка дозволяє вiдрiзнити його або уподiбнити з iншими предметами або явищами. Видова ознака – це завжди суттєва ознака, додав- ши яку до змiсту родового поняття, ми отримаємо означуване поняття.

 

Генетичнi означення Означення здiйснюється через встанов- лення способiв походження, створення, конструювання,