Логіка

Означення та подiбнi до них звороти

 

Часто означення називають <визначення> або <дефiнiцiя>, сло- во <визначення> – варiант перекладу росiйського термiна <опре- деление>, який має два значення, вiдмiннi в українськiй мовi: власне <означення> i <встановлення>. <Определить высоту треу- гольника> й <Дать определение высоты треугольника> перекла- дається як <Визначити висоту трикутника> та <Означити висоту (дати означення) > вiдповiдно. У першому реченнi використано слово <визначити>, а не <означити>, бо йдеться про зовсiм iншу операцiю визначення в смислi вiдшукання. Фактично, означен- ня i визначення – це двi рiзнi дiї, причому, означення стосується розкриття змiсту поняття. а визначення – нi. В україномовнiй лi- тературi iснує традицiя розрiзнення визначення i означення як

 

 

процесу i, вiдповiдно, результату, розкритття змiсту поняття, то- му варто бути уважним.

Перш за все, вчитель та учнi мають вмiти визначати чи є на- ведений вираз означенням. Це досить складна справа, часто за означення можна прийняти формулювання, якi не мiстять суттє- вих ознак, не розкривають змiст поняття, або слугують лише мов- леневими зворотами, мета яких привернути увагу до розгляду- ваного явища. Наприклад: релiгiя складний та суперечливий духовний феномен, що пронизує всi сфери суспiльного життя людини. У наведеному прикладi вiдсутнi ознаки, якi б дозволи- ли вiдрiзнити релiгiю вiд iнших форм духовного життя людини, таким чином. пiдставивши замiсть термiну релiгiя iнший термiн (полiтика, мистецтво тощо) ми також отримаємо висловлювання, що вiдповiдає дiйсностi. Подiбнi вирази часто приймають за озна- чення, що значно утруднює розумiння дослiджуваного явища.

У якостi iлюстрацiї, прикладу. розкриття обсягу означувано- го поняття використовують перелiк, але його зручно наводити у випадку, коли обсяг означуваного поняття скiнчений i мiстить порiвняно невелику кiлькiсть елементiв. Наприклад: Пори ро- ку це зима, весна, лiто, осiнь. Використовуючи перелiк, треба брати до уваги правила подiлу поняття.

Перелiк добре iлюструє означуване поняття за рахунок його подiлу, але не розкриває суттєвих ознак членiв подiлу, тому не є означенням, хоча дуже часто пiдмiняє його, що приводить до помилок. Наприклад: рослини це квiти, дерева та кущi.

Iснує ряд прийомiв, подiбних до означень, якi часто викори- стовуються для розкриття змiсту поняття: опис, характеристи- ка, порiвняння. Цi прийоми передбачають залучення несуттєвих ознак i широко застосовуються в художнiй лiтературi та можуть виконувати уточнюючу чи доповнюючу ролi, але при цьому жо- ден з них не є означенням.

Опис полягає у перерахуваннi деяких ознак (як суттєвих, так i несуттєвих) предмета, з метою виокремлення його з ряду схожих предметiв, додання наочностi й детальностi.

 

Ой пiвнику-когутику, який ти молодець! Яскраве в тебе пiр’ячко, червоний гребiнець.

Н. Забiла. «Котик i пiвник»

 

Характеристика використовується для акцентування певних

 

 

властивостей предмета, суттєвих у деякому вiдношеннi.

Еней був парубок моторний. I хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятiйший од всiх бурлак.

I. Котляревський «Енеїда»

Для образної характеристики використовують порiвняння. Є свiтлi розуми, є душi осяйнi,

Мов ранок молодий, мов заграва багряна. Луна їх голосiв – проречиста осанна

Серед буденних справ i злої метушнi....

М. Зеров. «Читаючи поета»

 

Означення через найближчий рiд та видову озна- ку

 

Мета таких означень полягає у встановленнi множини предме- тiв чи явищ, з якої за допомогою ознак виокремлюється означува- не явище. Часто учнi не задумуються до якої множини належить означуване явище. Як наслiдок виникають фрази <там-де-коли>, за допомогою яких учнi намагаються пояснити означуване, уни- каючи родового поняття. Багато хто чув такi фрази: число це коли рахують, школа це там де вчаться та iншi. Задля якi- сного формулювання видових означень доцiльно здiйснювати мi- нiмальну пропедевтику, що полягає у вирiшеннi ряду завдань, пов’язаних з вiдшуканням родового поняття для заданого.

Завдання: для наведених понять вказати родове поняття.

 

1 яблуко;

 

2 груша;

 

3 дощ;

 

4 автомобiль;

 

5 вступ (лiт.).

 

Родове поняття окреслює той круг явищ, з яких можна видiли- ти означуване. Так, родовими для понять яблука, грушi, сливи бу- дуть поняття фрукти та плоди. Родове поняття може бути не єди- ним для заданого, тому варто звертати увагу на контекст означе- ння й, згiдно нього, обирати родове поняття. Наприклад у рiзних

 

 

темах з природознавства дощ означається як рiзновид опадiв, або як прояв кругообiгу води в природi. Так само автомобiль може визначатися як засiб пересування або механiзм. Вiдповiдi на такi завдання можуть бути неоднозначнi (варiанти можна зазначити в дужках) : яблуко – плiд (фрукт) ; груша – плiд (фрукт) ; дощ – опади; автомобiль – засiб пересування; вступ – частина тексту.

Для успiшного формулювання родовидових означень, перш за все потрiбно навчити учнiв знаходити найближче родове поняття до заданого. Умовно можна сказати, що найближче родове по- няття утворюється з видового шляхом вiдкидання однiєї з ознак останнього i фактично є результатом виконання узагальнення по- няття. Практично це зробити не так легко, адже не