Метафора у сучасній українській поезії: структурно-семантичний аспект

Утворюються складні метафоричні структури основані на антропоморфності: Можна було вилікувати // від хронічної непрочитаності // хоч би по двадцять // хронічно хворих книжок, // що позціплювали сторінки // від смертельного болю // і навіть до слухавки телефону // вже не дотягнуться, // щоб викликати карету // невідкладної допомоги Марина Павленко «У вільний від свята час». Метафоризація у даному випадку базується на співставленні непрочитана книга – хвора людина.

Для створення антропометафоричних образів поети широко застосовують церковно-обрядову лексику: які місяці мене сповідають (2, «Кепсько мені без вас») ; Розбиті статуї щось в Бога молять ницьма (8, «Чоловік – будівля») ; Пташки вмирали – воскресав наш біль (4, «Цар природи») ; Нас благословляють Божі небеса (5, «Школа доброти»).

Використовують у переносному значенні такі традиційні для української поезії лексеми як благословляти, вінчати: Щоби мої вуста // Благословляли кожен задум твій (2, «Пастораль») ; Терпкий твій погляд, // звінчаний зі смутком (8, «О, ця нервозність, гостра, ніби лезо») ; іду, // щоб усміхом твоїм // благословити світло // днів терпких, // довіку, певне, // звінчаних зі смутком (2, «Ошукала себе як могла») ; Твій усміх ніжний серце щиро втішить, // Благословить, наснажить мої вірші (3, «Ці дні, прожиті нами, відійшли»).

Антропоморфізації зазнають у поетичному мовленні предмети, абстрактні поняття, рослини і явища через надання їм ознак зовнішнього вигляду (одягу) людини: Моя самотність у блакитне вбралась // і плавно в колір неба перейшла (14, «Ця мелодія снилась земною») ; місто в сірість ще не встигло вбратись (2, «Полюбляєш вино і ажурні панчохи») ; Довго скидає просмалену робу // Батькова добра й сувора душа (4, «Мотоцикл «ІЖ – 56»«) ; Вдягає нову сорочку // Світанок (4, «І далина – ясніше») ; Уже й одежу скинули сади (5, «Капела в степах») ; Фіалка придбала нове фіолетове платтячко (16, «На кону розкопаного амфітеатру») ; Вічність у жалобному вбранні // Ковтала мовчки сльози (16, «Ну от, либонь, уперш за двісті років... «) ; В червоній сукні йде моя душа (3, «Жодне кохання нещастя, тим більше оце») ; У місяця золочена кокарда (11, «Я полем йду. Торкаю сонця віть») ; В светрі замшілім // вбраний у кості дух (8, «Агs роеtіса») ; А вже Європа навідліг розхристана (7, «Пророцтво Нострадамуса»).

Специфічну групу складають метафоричні переосмислення висловів, що ґрунтуються на власне людському самоозначенні (сміятися на кутні / спочатку було слово / сходити з розуму і под.) : не знаю, як поводяться божевільні дерева – I може, сходять із коренів (7, «От і розвіявся дощик – неначе полуда») ; Носа комин повішав (15, «Ой, зачиняйте кватирку!») ; Сміється так зима на кутні (14, «Зима. Лежать розбиті писанки») ; слинку спрагло ковтне вазон (16, «Дощовий сонет») ; У руку сонце а не сон // У ногу з вітром а не з часом (14, «У руку сонце а не сон... «) ; були спочатку вуха, а потім було Слово, // а потім будуть очі вилазити з орбіт за те, що ми тілесні (рости між нас полово!), // за те, що ми догрались у палеоліт (2, «Швидко сприймаєш правила гри») ; Невже наша віра немає підстави? // Невже нашу віру хтось підставив, // Сказав: Ніколи хрести // Не зацвітуть... І наше кохання не має підстави // І наше кохання хтось просто підставив, // В кого сало на пальцях і на очах (15, «Фільм був, ну геть, старомодний... «) ; Засяй від імені мого (6, «Передчасне повернення»).

Антропоморфізація, як тип метафоризації являє собою найбільшу групу серед метафор-оживлення. Очевидно, це пов'язано з тим, що поетам легше переносити людські дії у сферу неживого, ніж тваринні чи рослинні.

 

 

Уподібнення тваринам було і є онтологічною основою світогляду як первісної, так і сучасної людини. Мовно-естетичне сприймання і змалювання навколишньої дійсності мовцями через тваринну семантику допомагає зрозуміти сенс людського буття, зробити наочними і сенсорно пізнаваними свої ідеї, відчути гармонію космосу, в якому всесвіт – люди – тварини – рослини становлять його неподільну єдність. Світ фауни може охоплювати такі тематичні групи ключових слів з тваринною семантикою, що входять до відповідного метафоричного контексту:

Зооморфізація (понад 250 метафор) охоплює оживлення абстрактно-філософських категорій, предметів і явищ, семеми яких збагачуються семою «тотожний тварині, птахові, рибі тощо» й містить ключові слова-назви динамічної сфери життя тварин (літати, повзати та ін.) : Крізь кватирку залазить до хати // Чудернацька пора-невесна (1, «Чуюся – жовтим, єхидним») ; вернеться совість з далеких нетеплих країв, // Де холодні слова безтурботно мандрують ефіром