Розробка методів і прийомів музичного виховання юного піаніста за системою Бели Бартока

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

же говорить про основну життєву мету, яку зрозумів під впливом патріотичних переживань: «Потрібно, щоб кожна людина, яка досягла того віку, коли вона перетворюється на чоловіка, ставила би перед собою ідеальну мету, заради якої вона бажає боротися, щоб у відповідності з нею сформувати всю свою діяльність, підкорити їй кожний свій вчинок. Я, зі своєї сторони, все своє життя в усіх галузях, завжди і всіма способами буду служити одній меті: на благо угорської нації і угорської вітчизни. Мені думається, що й до сих пір я засвідчував про цей намір як менш значними, так і важливими вчинками, на які вистачало моїх малих сил» [4, 54]. Під впливом патріотичних переживань Б. Барток в 1903 р. створює симфонію «Кошут», основна ідея якої в історичній трагедії угорської нації. Нагадаємо про сміливу пацифістську позицію композитора в роки першої світової війни (свідоцтвом цих настроїв стала серія словацьких рекрутських пісень 1917 року, з їхнім неприхованим антивоєнним напрямком). Відомі дружні контакти, Б. Бартока з лівими кругами угорської художньої інтелігенції (Б. Балаж, Б. Рейниць, група «Ма») і його активна діяльність в музичній Директорії (в період Радянської республіки 1919 року).

Характерно, що сам композитор аж ніяк не вважав себе політичним борцем і навіть декларував так звану «незалежність» мистецтва від політики, однак багато обставин творчої біографії Б. Бартока спростовують докази про соціальну ізольованість його мистецтва. Він ніколи не допускав байдужості відносно долі своїх сучасників і не замикався в рамках професійних інтересів, він гостро і чутливо реагував на процеси сучасного політичного життя, які хвилювали його, його бентежило все, що могло хвилювати простих людей його епохи. Це характеризує Б. Бартока як глибоко прогресивну людину.

Угорський композитор, на відміну від інших своїх сучасників, не залишив ні розвинутих естетичних декларацій, ні детально сформованих рекомендацій. Він був надто стриманим у викладі своїх творчих принципів і залишався супротивником багатослівного теоретизування. Під час бесіди з Дені Діллє, що була опублікована у бельгійському журналі «8ігепе» він сказав: «Я повинен визнати, що вся моя музика є, в першу чергу, справою почуття й інстинкту. Не питайте мене, чому я написав так або інакше. На все можна дати лише одну відповідь: як я відчував, так і писав. Нехай говорить за себе сама музика. Надіюсь, вона настільки ясна і міцна, що зможе за себе постояти» [11].

Однак, безумовно, угорський музикант володів певною системою поглядів і переконань, які були їм вистраждані протягом всього життя. Він наполегливо відстоював їх як у творчості, так і в суспільному житті. Якщо зібрати докупи висловлювання Б, Бартока в коротких нотатках, в передмові до нотних видань і науково-фольклористичних праць, в листах до друзів можна уявити позицію художника-гуманіста, який слугує своїм мистецтвом справі миру і прогресу.

Все життя він звертався до величезної аудиторії сучасників й успіх його музики в різних частинах світу надавали йому щирої радості. Окремі відхилення композитора в сторону складного експериментаторства і форм, які важко сприймаються були, як правило, свідоцтвом душевної кризи, часової втрати того щасливого почуття «кругової поруки людства» (О. Блок), яке складає ознаку всякого достеменно великого мистецтва. Барток не раз виступав на захист високої простоти музичного мистецтва, супроти нагромадження складностей, яке викликане безкінечною погонею за зовнішньою новизною. Претензійній вимозі кореневої революції всіх традиційних засобів виразності він протиставляє ідею художньої еволюції, постійного удосконалення музичних форм. Нове на основі розумного розвитку і оновлення старого – такий його основний естетичний принцип.

Ще в молодості Б. Барток поставив перед собою завдання створення нового національного стилю. Підґрунтям його творчості була улюблена музикантом угорська селянська пісня.

Проте, творча допитливість угорського майстра вийшла за межі національного музичного фольклору. Б, Барток знаходив джерело натхнення в румунських, словацьких, болгарських, південнослов'янських, українських, російських, турецьких, арабських, негритянських народних мелодіях. Так проявилась широта його інтернаціональних поглядів. Він писав одному з своїх румунських друзів Оставіану Беу, від 10 січня 1931 р. : «Моєю керівною ідеєю, яку я, з тих пір як став композитором, досконало розумію, є ідея братства народів, братства їх, всупереч всім війнам і розбрату. Цій ідеї я прагну по мірі сил служити в музиці, тому я не намагаюсь звільнитися ні від яких впливів, що походили від словацького, румунського, арабського або будь-якого іншого джерела. Аби це джерело було чистим, свіжим і здоровим [4, 162].

Присутність у творах Б, Бартока стількох багатонаціональних інтонацій ніяк не зменшує національної характерності музики Б, Бартока, в якій постійно відчувається міцні зв'язки з угорською культурою. Головним для угорського музиканта завжди залишався принцип народності в широкому розумінні слова. З цього приводу писав К. Шимановський в 1925 р., що по відношенню до Бартока «мова йде не тільки з приводу народності в її етнографічно-живописному значенні, такій відмінній в різних країнах Європи, з огляду її різного культурного рівня. В нашому розумінні народність виразно проявляє глибинні первісні риси даної нації у сфері естетичних вражень». І далі він уточнює свою думку: «потрібно вміти, звільнившись від впливу відвертої екзотики, прислухатись до вічного биття «серця нації» й відтворити у формі досконалого, загальнозрозумілого художнього витвору те, що з'являється в народі як самобутня, така творча сила, що не піддається ніякій