Розробка методів і прийомів музичного виховання юного піаніста за системою Бели Бартока

Таким композитором великого суспільного темпераменту, виразником демократичних ідей, зверненим допитливим поглядом до народної творчості і постає перед нами Б. Барток. Його демократизм знаходить відображення в його творчості: він і в чудових сценах народного життя і побуту, і в трагічних епізодах, пройнятих болем за людину, і в чистому почутті захоплення природою, яке композитор зберіг до кінця своїх днів, словом – у всьому складі його мистецтва.

Бела Барток став одним з яскравих представників музичного мистецтва XX століття. Він був одним із самих сміливих музичних новаторів свого часу, невтомним експериментатором, що знаходив нові шляхи та створив свою гармонічну систему.

Вся творчість композитора була пов'язана з традиціями класичного і народного мистецтва. Його місце серед новаторів, що оновили не тільки форму, а й сутність музичного мистецтва.

 

 

Музично-просвітницька і педагогічна діяльність Бели Бартока була значною частиною його творчості. Велику роль у формуванні музично-просвітницьких поглядів угорського музиканта відіграла багаторічна дружба і творче співробітництво з його співвітчизником Золтаном Кодаєм. В музичному просвітництві і'вихованні Б. Барток і З. Кодай бачили необхідну умову піднесення культури і самопізнання народу. Обидва вони ставили насамперед вирішення завдань музичного виховання підростаючого покоління, використання національних фольклорних традицій. Ці ідеї реалізувались в діяльності цих двох талановитих майстрів і створили два взаємодоповнюючих напрямки: З. Кодай розробив систему музичного виховання, яка дозволила залучити до хорового музикування широкі кола молоді і любителів; сферою Б. Бартока стали головним чином інструментальна музика і проблеми професійного навчання в тісному зв'язку з принципами загального музичного виховання. Викладацька робота Б. Бартока почалась в Будапештській музичній академії ім. Ф. Ліста в 1907 р. і продовжувалась до 1934 року. Угорському музиканту на момент початку педагогічної діяльності було 26 років. Запрошення такого молодого професора на посаду викладача вищих курсів була на ті часи рідкісним явищем. Пояснювалося це зростаючою популярністю молодого музиканта на батьківщині і за кордоном. На початку своєї роботи в академії Барток мав уже чималий досвід концертної діяльності, брав участь в 1905 році в паризькому конкурсі композиторів і піаністів ім. Антона Рубінштейна.

За роки своєї викладацької діяльності Б, Барток виховав велику кількість учнів, які стали в майбутньому видатними музикантами. Серед них: Дітта Пасторі, талановита піаністка, яка стала в 1923 році дружиною Б. Бартока і незмінною виконавицею його фортепіанної музики; Дйордь Коша, видатний угорський композитор; Лайош Хернаді, піаніст, редактор, професор Будапештської Вищої школи Музичного мистецтва; Дйордь Шандор, Юлія Секей, Дйордь Ланг, Тибор Шерли, Андор Фельдеш, Імре Вейсхауз та ін.

В постаті свого вчителя учні бачили талановитого музиканта і прекрасну людину. Їх вражало його виконання. Б. Барток був неперевершеним піаністом. Л. Хернаді, угорський піаніст і педагог, учень Б, Бартока, згадує: «... фортепіанна гра Б. Бартока була настільки захоплюючою, що цьому враженню не міг опиратися ні один слухач. У ще більшій мірі це відноситься до його педагогічної діяльності; адже його учні слухали гру в безпосередній близькості, вони зустрічалися з його палким і невблаганним поглядом» [46, 86]. Д. Шандор, учень Б. Бартока згадував: «Говорячи про Б. Бартока легко досягнути ступінь чудового, адже його гру, його гру, його інтерпретації неможна охарактеризувати інакше, як незабутні і неповторні... « [50, 86].

Виконавство самим безпосереднім чином живило викладацьку роботу Б, Бартока. Репертуар Бартока-піаніста був численним і містив в собі велику кількість стилів. В нього входили твори Й. С. Баха, Скарлатті, Куперена, Рамо, Бетховена, Шопена, Брамса, Ліста, особисті твори угорського майстра. Бартоком були зроблені концертні обробки творів Циполі, Россі, Марчелло, Фрескобальді, Делла Чиайі, Персела. Сучасна музика була представлена творами Дебюссі і Стравинського, а також Кодая.

Початкове музичне виховання Б. Барток отримав у своїй сім'ї. Батько і мати хлопчика були музично обдарованими. Першою вчителькою гри на фортепіано Бели стала його мати. В б років хлопчик уже виконував нескладні п'єси для фортепіано, а в 9 років почав складати твори. Подальша музична освіта відбувалась у Братиславі, де, поряд з заняттями в гімназії, хлопець почав серйозно займатися музикою. В ті роки його вчителем був Ласло Еркель (син оперного композитора Ференца Еркеля) ; у нього Барток брав уроки фортепіано і гармонії. Після складання іспиту на атестат зрілості він продовжив заняття музикою при Будапештській музичній академії під керівництвом учня Ліста, професора Томана. Не зважаючи на своє композиторське обдарування, що все більш яскраво проявляло себе, двадцятилітній музикант привертав до себе увагу насамперед як піаніст, завдяки чудовому виконанню сі-мінорної сонати Ліста на концерті студентів Музичної академії з нагоди 90-річчя від дня народження Ференца Ліста 22 жовтня 1901 року. Другим «сміливим проявом» молодого Б. Бартока був виступ з виконанням «Життя героя» Р. Штрауса, який він вивчив по партитурі.

В 1903 році Барток концертував із сольною фортепіанною програмою в декількох містах Угорщини і за кордоном; програма ця складалася з їїз-тоіГної сонати Шумана, якою Б. Барток розпочинав свій виступ, трьох творів Шопена (Ноктюрна ор. 27, № 1 сіз-тоіі, Етюда ор. 10, № 12 с-тоіі і Балади §-то11) ; після цих творів