Розробка методів і прийомів музичного виховання юного піаніста за системою Бели Бартока

Ще однією сферою діяльності Б, Бартока було редагування фортепіанної літератури. Тут з'єдналися шляхи його виконавства і педагогіки, тому редакторську діяльність угорського музиканта можна розглядати в контексті його педагогічних ідей.

Ось перелік основних редакцій фортепіанної літератури, створених Б, Бартоком:

Бах Й. С. «Добре темперований клавір», І і II том;

«13 легких клавірних п'єс з нотного зошита Анни Магдалени»;

Гайдн Й. Вибрані сонати.

Моцарт А. Сонати, Фантазія.

Бетховен Л. Вибрані сонати. Багателі ор. 33, ор. 119. Екосези. Варіації ор. 35 (15 варіацій з фугою Ез-сіиг) ;

Шуберт Ф. Скерцо;

ІПопен Ф. Вальси;

Скарлатті Д. Вибрані сонати, І і II зошити;

Куперен Ф. Вибрані п'єси, І і II зошити;

Фортепіанні транскрипції органних і клавірних творів Чиайі, Фрескобальді, Марчелло, Россі, Циполі, Перселла.

Редакторський стиль Бела Бартока мав, насамперед, свій педагогічний напрямок. Але в цей же час угорський музикант виступає в редакторській діяльності як піаніст, який в своїх трактовках залишив почерк музиканта.

Бартокські редакції в основному були адресовані молоді, що навчається і обумовили низку особливостей його редакторської манери. В основу більшості випусків був покладений редактором принцип розподілу матеріалу за зростаючими труднощами.

Однією з головних особливостей більшості редакцій Б, Бартока є незвична докладність, деталізованість виконавських позначень. Редактором визначені всі найменші деталі виконання, докладно прокоментовано кожний зворот музичної думки, гармонічне зрушення. Найменший вигин мелодичної лінії незмінно супроводжується вилочками, а більш значні підйоми та спади – crescendo і diminuendo. Нотний текст мерехтить агогічними та артикуляційними позначками, акцентами, штрихами.

Редакторська манера Б, Бартока була відображенням його виконавського стилю і педагогічного методу. Така увага до «дрібниць», позначенню кожної миті звучання були рисами його творчої манери.

Дуже важлива роль в редакціях Б, Бартока належить динаміці. Картина бартокської динаміки виявляє декілька груп динамічних відтінків, що слугують різним, хоча й тісно пов'язаними між собою цілям.

До першого, більш масштабного плану динаміки відноситься група відтінків, які можна назвати архітектонічними, другу групу складають процесуально-динамічні відтінки – crescendo, diminuendo та їх різновиди типу росo a poco piuF тощо. Така динаміка часто змикається у Б, Бартока з агогікою. Динамічні наростання й спади та агогічні відхилення в точності відповідають один одному, такий зв'язок сприяє більш пластичному, начебто скульптурно-об'ємному виявленню форми.

Характерною особливістю редакцій є вторгнення в таку складну галузь виконавської творчості як агогіка. Надто вже деталізуючи агогічний план, угорський майстер намагається розкрити виконавцю структурну, формоутворюючу роль темпоритмічних змін як значних у так і мінімальних. Метроритмічні позначення редактором не тільки на початку твору, але і в момент внутрішнього членування темпових відхилень. Для виконавця такі позначення говорять про гнучкість темпового стержня, а не про буквальне здійснення редакторських пропозицій.

Ще однією характерною рисою бартокського почерку в редакціях є надання великого значення ролі артикуляційних засобів; системі акцентуації й іншим позначенням характеру туше та прийомам звуковидобування. Барток розшифровує з властивою йому точністю позначення кожного з артикуляційних вказівок.

Бартокські акценти розрізняються за інтенсивністю marcato та легкого акценту () до сильного акценту (), а також sF і sFF. Позначаючи штрихи і прийоми звуковидобування, Барток диференціює позначення tenuto, tenuto з витримуванням половинної довжини звуку, portamento, найбільш легке звуковидобування, staccato (, мяке, округле), staccatissimo або гостре staccato () тощо.

Насамперед, акценти відіграють метроритмічну роль, виділяючи та підкреслюючи важливі опорні моменти ритмічного малюнку. За допомогою акцентів Барток часто виявляє сховані поліфонічні лініі, імітації мотивів, поліфонічні накладення, ритмічну самостійність схованих голосів. (Див. додаток А).

Акценти виконують й інші функції: підкреслення гармоній, дисонансів, затримань тощо.

Педаль Барток вказує в найбільш важливих моментах, але використання її припускається всюди де цього потребує звучання. Зустрічаються суцільні гармонічні педалі, які збирають звучність в мальовничі комплекси та слідуючі за ними контрастні безпедальні звучності.

Отже, редакторська робота Бели Бартока цілком пов'язана з його естетичними поглядами як композитора, піаніста і педагога. Дослідження виконавської та педагогічної діяльності угорського майстра у взаємозв'язку з його композиторською творчістю, яку неможливо відокремити від інших сфер його діяльності, показали тісний зв'язок мистецтва Б. Бартока з розвитком музичної культури і просвітницьких ідей XX століття. Це, перш за все, опора на класичні традиції та народну музичну творчість, що підтверджує позицію художника-гуманіста. Педагогічній діяльності Б. Бартока притаманний естетичний принцип удосконалення і оновлення традицій: творче новаторство угорського музиканта спирається на класичні зразки педагогіки Й. С. Баха, клавірне мистецтво XVII століття та найновіші досягнення музики XX століття (К. Дебюсі, М. Равеля, А. Шенберга, І Стравинського та ін.).

 

 

 

Бела Барток був видатним педагогом та віддавав багато часу і сил проблемам музичного виховання. Його педагогічні твори для фортепіано виявилися продовженням лінії розвитку інструктивної фортепіанної літератури для дітей та юнацтва. В цих творах сконцентровані найважливіші педагогічні ідеї угорського музиканта.

Мало хто з піаністів-педагогів