Розробка методів і прийомів музичного виховання юного піаніста за системою Бели Бартока

Винятково важливу роль в мальовничій фортепіанній інструментовці обробок належить найрізноманітнішим типам остинатних супроводів. Барток мав особливу пристрасть до остинато цей прийом дає можливість об'єднати гармонію і контрапункт в єдиний поліфонно-темброво-гармонічний комплекс.

Типовий для Б. Бартока, з його дуже розвиненим почуттям тембру, прийом переносу мелодії в різні октави і регістри, часто пов'язаний з передачею її з руки в руку. Цей прийом композитор використовує в збірнику, насамперед, як тембровий, інструментовочний. Але важливо й інше – те, що ліва рука не звикає до постійної ролі акомпаніатора, а виявляється і солістом. В таких випадках від неї вимагається не тільки спритність і свобода (особливо в швидких п'єсах), а й те, що найменш важкіше – інтонаційна пластичність, виразність. Характерно, що з тим або іншим інструментальним тембром Б. Барток пов'язує і певний тип артикуляції, туше.

В чому ж міститься нове, що відрізняє піанізм збірника «Дітям» від основної маси інструктивної літератури того часу? Створюючи свій перший збірник для дітей, Б. Барток ще не ставив перед собою яких-небудь спеціальних фактурно-піаністичних завдань, як це буде в наступних фортепіанно-педагогічних опусах композитора (за винятком завдання пристосувати виклад до маленьких рук виконавців: автор уникає октав, про що спеціально говориться в підзаголовку). Тим більш, Б, Барток значно розвиває традиції фортепіанного письма для дітей, які вже склалися і створює зразки цілком нового викладення, незвичного для дитячої літератури початку століття. Сюди відноситься і темброва барвистість, і сміливе розширення ігрової території шляхом одночасного контрасту далеких регістрів або перегукування їх в послідовності. Інші завдання пов'язані з поліфонічністю мови Бартокського альбому, видозміною деяких традиційних піаністичних формул, частим використанням квінтових і акордових репетицій, імітуючих звучання народних інструментів.

За оманливою простотою, інколи навіть елементарністю фактури, часто ховаються завдання немалих труднощів. Тут немає акомпанементу в традиційному розумінні слова, весь характер обробки такий, що музична тканина народжується з пошуків найбільш повного і досконалого вислову музичного змісту, втіленого в мелодії. Так уже в ранньому опусі починає формуватися одне з суттєвих якостей стилю композитора – майстерність тематично-концентрованого викладення, яке витікає з граничної узгодженості, взаємообумовленості всіх елементів музики, і їх кристалізації у фокусі головної музичної думки. Б, Барток, за його словами, вчився – поряд з іншим – і незрівнянній стислості висловлення музичної думки без будь-яких зайвих подробиць.

Збірник «Дітям» був у цьому відношенні для композитора дійсною лабораторією. Через руки угорського майстра пройшло 85 мелодій, і в кожній з обробок стислість висловлення була резюмованим його працю результатом, прагнення до тематично – змістовного і виразно-концентрованого письма. Педагогічна цінність такого письма величезна. Великого значення Б. Барток надавав розвитку у виконавця почуття цілого – і як єдності архітектонічної і процесуальної сторін форми, і як виявлення внутрішньої єдності всіх елементів музики, їх спаяності між собою. Будь-яка п'єса збірника «Дітям» може послугувати прикладом того, як музична думка-тема формує і надихає всю тканину, підкорює цьому розвитку всі компоненти музичної мови. Саме на таких творах чудово виховуються музичне мислення і смак юних виконавців.

Разом з тим вони вимагають від них і подолання особливого роду труднощів. В Бартокських п'єсах всі завдання виконавства, в тому числі подолання рухових труднощів, пов'язані тут з максимальною слухо-ритмовою активністю, повною зосередженістю уваги в кожний момент виконання. Поліфонічність музичної мови, ритмове багатство і різноманітність матеріалу, постійне варіаційне оновлення, новизна багатьох засобів викладення й оригінальне перетворення деяких типових піаністичних формул, зконцентрованість письма, все це вимагає постійної активної роботи слуху й усвідомлення. П'єси збірника «Дітям» відредаговані автором з великою пунктуальністю. Б. Барток дуже уважно відносився до «дрібниць», тонким відтінкам виконання, які відрізняли його особисте виконання і роботу з учнями. Виконавські ремарки тісно взаємопов'язані. Тільки у взаємозв'язку артикуляційних, динамічних, агогічних нюансів розкривається все багатство життєвого підтексту цих мініатюр.

Дійсно, дуже велику увагу автор приділяє інтонуванню самої мелодії. використовуючи свою тонку градуйовану школу артикуляційних відтінків, Барток намагався передати живу перемінність, імпровізаційну творимість пісні в народному виконанні. Композитора цікавить не тільки сама мелодія наспіву, але й інтонування з текстом. Артикуляція зберігає і логічні акценти поетичної фрази, і ритмічні нюанси мовної інтонації, і характерні відтінки вимовлення слова. В цих обробках слово віддає мелодії свою виразність, а мелодія, вбираючи інтонаційно-смислові відтінки тексту, багаторазово посилюють його дію.

В цьому таємниця дивовижної чарівності, яку випромінює ця музика за інтонаційним контуром мелодії, нерозривно злитим з поетичним словом, розкривається душа селянської пісні, постає саме життя народу. Воно є вдячним матеріалом для пробудження в маленькому піаністові чуйності до музичної інтонації. Музика збірника «Дітям» – це пісні для співу на фортепіано.

Перший опус педагогічної серії Б. Бартока поєднав в собі велику допитливу роботу композиторської думки з дивовижною простотою і безпосередністю музичного висловлення, з колоритною життєвою силою музики. Збірник «Дітям» виник в точці перехрещення трьох важливих напрямків музичної діяльності Б. Бартока: науково-фольклористичного, композиторського і музично-просвітницького. Ці фактори визначили не тільки характер і особливості самого цього альбому, але й у багатьох відношеннях і весь подальший шлях розвитку педагогічної концепції угорського музиканта. її запліднюючим