Розробка методів і прийомів музичного виховання юного піаніста за системою Бели Бартока

Безумовно, свій слід в «Мікрокосмосі» залишили не тільки бахівські педагогічні принципи/але й «Альбом для юнацтва» і «Дитячі сцени» Р. Шумана, а також й інші цикли та альбоми XIX століття. В своєму циклі Р. Барток на новий лад втілив в «Мікрокосмосі» нестаріючу традицію романтичних циклів для дітей – любов до відтворення в музиці народного життя й мистецтва, потяг до пісні, танцю, картинам побуту, жанровим сценам, казкам і персонажам, створеним народною фантазією; інтерес до фольклору різних народів.

П'єсам, що знайомлять дитину з фольклором різних країн і народів, належить у циклі важливе місце. В багатьох випадках це не автентичні фольклорні мелодії, а музика, створена «в стилі і дусі» того або іншого народу: угорців, секеїв (мешканці Трансільванії), болгар, югославів, росіян. Барток по-своєму відтворює і типізує ладоінтонаційні, метроритмічні, інструментально-темброві особливості музичних «говірок» і «діалектів», з захопленням відтворює риси народної виконавської манери («Південнослов'янська», «В угорському стилі», «В російському стилі», «В трансильванському стилі», «Танці в болгарських ритмах», «Волинка», «Мелодія Семигір'я» та інші). Багатонаціональний фольклор не тільки концентрується в народно-жанрових п'єсах, він «пронизує» весь «Мікрокосмос», створює його ладоінтонаційну і метроритмічну «атмосферу», стає важливим фактором виховання музичного мислення учня.

В аспекті фортепіанно-методичних проблем «Мікрокосмос» – це нова, найбільш повна послідовність, чим в «Фортепіанній школі», система виховання піаніста. Від першого до шостого зошита цикл пронизують такі лінії музичного виховання як інтонаційна, метроритмічна, поліфонічна, ладогармонічна, формо-структурна.

Структура «Мікрокосмосу» з точки зору розташування матеріалу в шести зошитах підкорена двом взаємопов'язаним принципам. Перший з них -розподіл п'єс за наростаючими труднощами, який мав місце в попередніх опусах педагогічної серії Б. Бартока. Другий – принцип спіралі – виявляє прагнення автора дотримуватися в навчанні музиканта діалектики життєвих процесів. Поява одних і тих же подібних завдань на новому, більш складному рівні допомагає закріпленню раніше досягнутого і постійному рухові вперед.

З точки зору керівництва для навчання піаніста 6 зошитів циклу можна розподілити наступним чином: 3+1+2. Перші три зошити концентрують в собі «елементарні технічні проблеми»: гра двома руками в унісон, розвиток пальцевої техніки в позиційному русі, мелодія з супроводом, подвійні ноти, багатоголосся з витриманими звуками, зіассаіо і 1е§ато, акорди і багато іншого.

Ці зошити композитор рекомендує використовувати в якості єдиного навчального матеріалу, саме як фортепіанну школу. Четвертий зошит займає проміжне положення, це поступовий перехід до більш вільного художнього синтезу елементів фортепіанної техніки. Два останніх зошити – це вже концертні п'єси, які містять в собі багато характерних рис бартокського віртуозного стилю. Тут переважає токатний піанізм з частим використанням тагіеііаіо, скачками в різні регістри і перехрещенням рук, акордовими репетиціями і послідовностями, деякими специфічними фактурно-тембровими засобами, які вносять в бартокську музику свіжість і багату барвистість.

«Неможна бути піаністом, не будучи музикантом» – могло б стати девізом «Мікрокосмосу». Головна музично-виховна ідея циклу – це глибокий взаємозв'язок між специфікою інструментального навчання і формуванням музичного мислення. Вже в «Фортепіанній школі» Б. Барток намагався узгодити ці дві сфери, але тільки в «Мікрокосмосі» композитор зміг широко і послідовно здійснити цей найважливіший принцип своєї педагогіки і створити закінчену систему виховання піаніста.

В більшості п'єс циклу елементи музичної мови і фортепіанної техніки створюють єдиний комплекс, взаємо обумовлюють один одного. Про це говорив Е. Дофлейн, що з піаністичних проблем народжуються у Б. Бартока структурні ідеї композицій, з структурно-композиційних зразків спеціальні завдання для навчання фортепіанній грі.

В «Мікрокосмосі» вирізняється також група п'єс, що розкривають прагнення автора дати матеріал для дитячого і аматорського музикування, прищепити бажання і смак до більш широкого і вільного спілкування з музикою. Майже так, як в «Нотних зошитах Анни Магдалени Бах» серед клавірних композицій Бах вмістив арії і хорали з текстом, Б, Барток вводить в «Мікрокосмос» пісні з акомпанементом (Див. додаток Г, № 23, 24). Композиції: №43, 44, 55 мають варіанти для виконання на двох фортепіано. Спів, акомпанемент, гра в ансамблі, читання з листа, а також більш творчі форми музикування: транспозиція, транскрипція – всьому цьому Б. Барток надає великого виховного значення.

Таким чином, «Мікрокосмос» – це не просто цикл фортепіанних п'єс розташованих в порядку постійного ускладнення, але цілісна, широка за задумом і ретельно продумана система музично-піаністичного виховання, світ музики і світ фортепіано розкриває дитині в різноманітності завдань і постійні зміні вражень. В серйозну атмосферу музичного класу несподівано вривається запальна пісенька; чинні вправи в подвійних нотах перериваються появою фантастичного «Дракона»; після суворого «Хоралу» звучить варварська пляска «В російському стилі». Часто яка-небуть технічна проблема втілена в форму музичного «ребуса», конструктивної гри з елементами музичної мови («Лінія і крапка», «Збільшення – зменшення», «Боротьба» тощо). Враховуючи нахили сучасних дітей, Б. Барток не тільки дає їм «готові» п'єси для виконання, айв багатьох композиціях і вправах намагається показати яким чином це зроблено, розбирає їх на «частини» і знову «збирає».

«Мікрокосмос» – це світ музики, який відображає в собі, як в дзеркалі, «дорослий» світ музичного мистецтва і, поступово, крок за кроком, вводить в нього дитину. «Мікрокосмос» допомагає зрозуміти як з інтонаційних, метроритмічних, ладогармонічних, фактурно-піаністичних часточок створюється великий світ музики, її «мікрокосмос».