Розробка методів і прийомів музичного виховання юного піаніста за системою Бели Бартока

Потрібно відмітити, що виходячи з народної ладової основи, Барток виховує тональне мислення, але при цьому – в розширеній ускладненій сучасній трактовці тональності.

Цикл «Мікрокосмос» є цілісною індивідуальною системою піаністичних принципів Б. Бартока.

Однією з яскравих, відмінних особливостей піанізма в циклі «Мікрокосмос», так само як і в піаністичному стилі Бартока є тривалий розвиток в циклі винятково позиційної техніки. Протягом перших трьох зошитів циклу розвиток рухових навичок здійснюється на основі багатоваріантнорозробленого позиційного принципу. Всі піаністичні завдання обмежуються єдиною позицією руки, без підкладання 1-го пальця. На початку 4-го зошита з'являється п'єса «Підкладання першого пальця» № 98, де вперше відбувся вихід за межі позиції. Але і після введення підкладання і перекладання, появою композицій з гамоподібними послідовностями позиційний принцип не поступається провідній роль в циклі. Він продовжує зоставатися першорядним елементом фортепіанної техніки «Мікрокосмосу».

В перших трьох зошитах «Мікрокосмосу» відбувається послідовне збагачення розвитку і ускладнення піаністичних завдань усередині єдиного позиційного комплексу. В рамках цієї єдності особливо сконцентровано подаються фортепіанно-методичні принципи Б, Бартока, приведені в органічний взаємозв'язок з системою виховання музичного мислення.

Початкові п'ятипальцеві мініатюри «Мікрокосмосу» представляють собою мелодичний унісон з відстанню між руками переважно в дві октави. Також в посібнику рухи пальців чергуються з моментами повільного дихання кисті на паузах і між фразами. Б, Барток повністю відмовляється в початкових композиціях і вправах збірника від формул з витриманими звуками. Положення кисті і пальців не фіксується, воно лише визначається позиційною школою, поданою перед кожним номером.

В початкових вправах вбачається тенденція автора йти шляхом розкріпачення ігрового апарату. Він мелодизує вправи і прагне до злагодженої роботи пальців і кисті.

Однотипне піаністичне завдання з самого початку піддається неперервному розвитку, оновленню. В перших мелодійних етюдах завдяки ритмічному і структурному варіюванню, підтримується постійна слухова зосередженість, а на довгих опорних звуках весь час опиняються різні пальці.

Поступово поліфонізуючи викладення, партії обох рук набувають все більшої самостійності. Особливого значення в циклі мають дзеркально симетричні рухи. Розширення діапазону мелодії за межі одного пентахорда відбувається шляхом ступеневої надбудови декількох позиційних комірках. В «Селянській пісні» повільний темп і половинні паузи між фразами дають поштовх до спокійного зняття і переносу рук. З підвищенням темпу в наступних зошитах з'являється необхідність в швидких змінах позицій, типових для Бартокської техніки стрімких і точних кидках по прямій.

Ще один шлях розширення ігрового простору без підкладання 1-го пальця – це передача мелодичної лінії з руки в руку. Таким же чином учень оволодіває навичками виконавства арпеджованих фігурацій. Координації рук в почерговому русі Б, Барток надає великого значення, часто застосовуючи його в своєму фортепіанному викладенні.

Велику увагу автор циклу приділяє укріпленню пальців, розвитку енергійного туше молоточково-ударного характеру. Важкими варіантами вправ для пальців є п'єси із затриманими звуками. Потребуючи напруження рук і пальців, ці п'єси, не мають в собі небезпеки «зажимів» і не призводять до перевтоми, тому що напруження одних груп м'язів чергуються з розслабленням інших. Композиція «Збільшення зменшення» № 46 є прикладом п'єс, на яких учень вчиться влучному торканню, розподіленню і дозуванню сили звучності.

Етюд «Дзижчання» № 63 підготовляє до найлегкішого і бездоганно ясного артикулювання ріапіззіто в таких п'єсах, як «Казка про маленьку муху», «Малі секунди і великі септими». Велику увагу автор «Мікрокосмосу» приділяє техніці подвійних нот і акордів, турбується про розробку кистевого суглоба.

В перших, помірного руху композиціях, автор турбується про вільні, повільні І м'які рухи рук, даючи часті перепочинки на паузах і довгих звуках. В наступних номерах завдання такого типу все частіше містять в собі також тренування витривалості, спритності, мобільності.

Деякі композиції трьох перших зошитів «Мікрокосмоса» можуть слугувати моделями особистих творчих дослідів учнів. Залучення до «композиторського ремесла» дуже корисне для кожного виконавця. Моделями для такої роботи можуть служити не тільки п'єси з початкових зошитів, але й вправи. Керуючись цими зразками можна створити свої особисті варіанти, що не тільки цікаво, але й дуже корисно для виховання самостійності, допитливого мислення. В бартокському циклі виявляється ще чимало можливостей для розвитку учня, збагачення його музичного і піаністичного досвіду. Такий новаторський і творчий опус, як «Мікрокосмосі.

 

Проаналізувавши музикознавчому і методичну літературу з проблнмами дослідження творчості Б. Бартока ми прийшли до висновку, що він видатний композитор, культурний діяч і педагог, який відіграв визначну роль у створенні національних засад музичної педагогіки. Музикант вважав, що саме поезія і музика, які спираються на старовинні традиції, здатні зберегти культурну однорідність нації. Для того, щоб повернути народові його національні скарби.

Дослідження виконавської та педагогічної діяьності угорського майстра у взаємозв язку з його композиторською творчістю, яку неможливо відокремити від інших сфер його діяльності, показали тісний зв язок мистецтва Бартока з розвитком музичної культури і просвітницьких ідей XX століття. Це, перш за все, опора на класичні традиції та народну музичну творчість, що підтверджує позицію художника-гуманіста. Педагогічній діяльності Б. Бартока притаманний естетичний принцип удосконалення і оновлення традицій: творче новаторство угорського музиканта