+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
61
Мова:
Українська
Б. Барток. Композитор прагне до оновлення ритмічного строю в болгарських ритмах, «Румунських коліндах» (різдвяних піснях), багатих асиметричними ритмічними малюнками. Змішані розміри композитор використовує і в інших своїх творах. Перемінність розміру – ще одне улюблене угорським майстром підвищення ритмічного тонуса. Перемінність обозначає порушення симетрії усередині більш масштабних побудов. Це – начало, яке йде з народної музики. Фактором організуючого начала тут є рівномірна пульсація однорідних долей. Метричний акцент, відмічаючи різні у часовому протязі ділянки, безперервно стимулює рух, протидіючи виникненню метричної і структурної інерцій.
Найбільш складними є п'єси з останніх зошитів «Мікрокосмосу». В них об'єднані охарактеризовані прийоми і засоби ритмічної техніки Б. Бартока, які вражають багатством ритмічної фантазії.
Ритмічний стиль Б. Бартока – є суттєвим виховним фактором учня. Бартокський ритм формує внутрішню активність і дає ту здорову, пружку життєву силу, яка характерна народній ритміці, розширює сприйняття в цій галузі.
Важливою лінією, що проходить через «Мікрокосмос», є поліфонічне виховання.. Фактично цикл являє собою прогресивну школу поліфонічного мислення. 1-й зошит починається з простих прийомів: прямих імітацій і імітацій в протирусі, контрапунктичних перестановок голосів, канонів. Постійно ускладнюючи і збагачуючи цю лінію циклу угорський майстер завершує його складною хроматичною інвенцією № 145 з 4-го зошита.
Велика виховна роль належить імітаційній поліфонії. Логічність імітаційних форм, їх структурна наглядність дають навички аналізу, вміння слідкувати за розвитком композиції, порівнювати вихідні і довільні побудови.
Імітаційному двоголоссю присвячена вже друга половина 1-го зошита. Автор розкриває основи імітаційної техніки на простих прикладах: почергове проведення в двох голосах уривків теми, імітація з перестановкою голосів, імітації канонічні і в дзеркальному оберненні. Поряд зі суворими імітаційними формами зустрічаються композиції, де вільно використовуються елементи імітаційного двоголосся в поєднанні з мотивно-варіантним розвитком мелодії.
В 2-му зошиті поліфонія стає вже невід'ємним компонентом мови «Мікрокосмосу», його образом мислення. Більше половини п'єс мають -поліфонічну побудову. Продовжується лінія розвитку імітаційної поліфонії, виникає вільна контрапунктична тканина з використанням різних варійованих імітацій.
Велика кількість мініатюр 2-го зошита і наступних зошитів написано за дзеркально-симетричним зразком. Говорячи своєю ладо-гармонічною мовою, Б. Барток опирається на такі композиційні принципи бахівських прелюдій, як додаткова ритміка, приховані лінії голосоведіння, концентрація гармонії в поліфонічних пластах, дзеркальні відображення.
Форму інвенції Б. Барток доповнює хроматичними зразками. Хроматика створює гостроту і напруженість. Задумавши свій цикл, як своєрідну історичну паралель бахівським клавірним педагогічним циклам, автор «Мікрокосмосу» продовжує здійснювати ідею іпуєпгіо у сфері сучасної музичної мови. До того ж він доповнює форму інвенції хроматизмами, які створюють гостроту і напруженість.
Поряд з імітаційною поліфонією в циклі зустрічається поліфонія підголоскова, контрастна – як в поєднанні з імітаційно варіантним принципом розвитку, так і в чистому вигляді. Особливі випадки поєднання контрастних мелодичних ліній уявляють поліладові і політональні композиції; тут самостійність кожного голосу або пласта підкреслена ладовим або тональним контрастом. В п'єсі «Схрещені руки» контрастне розшарування звукоряду не два пентахорди ускладнено прийомом перехрещування рук. Ця складна п'єса добре тренує слухомоторну координацію, незалежність рук і їх пальців, при максимальній участі створення в руховому процесі.
Контрапункт майже завжди опиняється в центрі комплексу засобів композиторської техніки Б, Бартока. Часто нерозривно пов'язані між собою поліфонічні прийоми і метроритмічна техніка майстра. Вони в сполученні здійснюють рух звукової матерії, обумовлюють таку характерну для Б. Бартока неперервність пульсації.
Великий фольклористичний досвід Б, Бартока відобразився в багатонаціональному строї «Мікрокосмосу». Таке ладоінтонаційне багатство дало можливість композитору виховувати ладові уявлення, розвивати і активізувати слух в цьому напрямку. В «Мікрокосмосі» Барток послідовно розширює і збагачує ладове мислення.
Виховання ладотональних уявлень починається в «Мікрокосмосі» з тривалого витримування слуху в сфері п'ятиступенної мажорної і мінорної діатоніки. Композитор уникає вираженої вводнотоновості, гострофункціональних прагнень.
В перших п'єсах циклу вводяться натуральноладові обернення. Б. Барток дає можливість слуху спершу накопичити враження з тим, щоб потім закріпити їх і зрозуміти. З цією метою п'ять п'єс спеціально присвячені натуральним ладам. Б, Барток зосереджує увагу на колористичних виразних якостях кожного з них.
В багатьох п'єсах «Мікрокосмосу» ладовий колорит слугує основним фактором виразності, концентруючи в собі максимум характерності образу. Композитор намагався пробудити інтерес до незвичних колористичних якостей деяких ладів і звукорядів. Низка п'єс побудована на основі зменшеного ладу (звукоряд тон-полутон).
П'єси «Мажор і мінор» № 59, «Два мажорних пентахорди» № 86 -відкривають в «Мікрокосмосі» групу поліладових і політональних п'єс. Барток поступово підготовлює слух і розуміння учнів до виховання поліфункціональності і політональності.
П'єсу «Мелодія в тумані» пов'язує спадковість з «Туманами» з 2-го зошита прелюдій К. Дебюссі. В цій п'єсі ефект затуманеності атмосфери досягається змішуванням на педалі звуків «чорного» і «білого» діатонічних звукорядів, а мелодія, що нагадує гукання мисливського рогу, доноситься начебто з різних сторін простору.
Після ознайомлення з натуральними ладами в п'єсах 1 – 2-го зошитів з'являються улюблені композитором лідійсько-міксолідійський звукоряд. В п'єсі «На Сході» № 58 у дорійський лад включена четверта підвищена ступінь; в основу тем «Хроматичних інвенцій».
Значну лінію ладотонального виховання в «Мікрокосмосі» складають п'єси, присвячені хроматиці. Як і у всьому іншому, Барток поступово підготовлює слух і розуміння до сприйняття хроматичної атмосфери, її особливої мальовничості. Повністю хроматичний звукоряд вперше демонструється в № 54