Розробка методів і прийомів музичного виховання юного піаніста за системою Бели Бартока

Поставивши виховання музичного мислення в основу піаністичного навчання, Б. Барток спирався на матеріал угорського фольклору і фольклору сусідніх народів (матеріал, найбільш близький слуховому досвіду угорських дітей), – підводячи слух і розуміння учнів до прийомів і засобів сучасної музики. Народна музика завжди була живильним грунтом для професійної творчості.

Метод виховання розроблений Б. Бартоком – увібраної ще з дитинства народної музики до інтонаційної і ритмічної сфери сучасності – вивчається нині в багатьох країнах і використовується у створенні навчальних посібників і шкіл.

Названий метод прослідковується у всіх лініях виховання системи Б. Бартока: інтонаційної, метроритмічної, поліфонічної, ладогармонічної, формо-структурної.

Б. Барток придає дуже велике значення формам творчого, багатостороннього спілкування з музикою і інструментом, необхідним для виховання музиканта: читанню з листа, акомпанементу, ансамблевій грі, транспозиції, транскрипції, імпровізації і композиції. Зразками для наслідування, своєрідними моделями для учнів, які тільки розпочинають писати твори є вправи і п'єси з початкових зошитів «Мікрокосмоса».

Заняття імпровізацією і композицією інтенсивно розвивають музичні здібності й інтелект, пробуджують уявлення і творчу ініціативу дитини.

 

 

Біля витоків формуючого індивідуального стилю Б. Бартока знаходяться експериментальні фортепіанні цикли: Багателі ор. 6, Десять легких фортепіанних п'єс (1908), Дітям (1908-1909), які стали в той самий час і початком шляху Бартока-педагога.

Опусом, що став вихідною точкою педагогічної серії Бартока, був збірник фортепіанних обробок угорських і словацьких народних пісень «Дітям». Повна назва цього збірника «Маленькі фортепіанні п'єси для початківців (без октавного розтягнення) на теми угорських і словацьких дитячих і народних пісень». Перша редакція цього збірника включала 85 п'єс в чотирьох зошитах (І і II – угорські, III і IV – словацькі). В 1945 році, під час підготовки збірника для перевидання, Б. Барток вніс низку змін в текст, залишивши з 85 п'єс 79. Друга редакція вийшла у двох зошитах. В Україні найбільш розповсюджена перша редакція збірника. Початок шляху Б. Бартока-педагога і створення ним перших педагогічних опусів співпало з періодом інтенсивного вивчення фольклору, збирання народної музики. Кількість фольклорних зразків з роками накопичувалось; до угорських пісень додавались словацькі, румунські, накопичувались багаті враження, приходив досвід фольклориста-дослідника. Цей період у творчості угорського музиканта був дуже важливим, який визначив його художній світогляд і стиль.

Багато фортепіанних творів, які були створені в цей період, уявляють собою обробки справжніх фольклорних зразків або написані в дусі і стилі селянських пісенних та танцювальних мелодій, як, наприклад, мініатюри з циклу «Десять легких п'єс» – «Вечір у секеїв» та «Ведмежий танець». Різнобічно відчуваючи можливості фольклорного матеріалу, Б. Барток розробляє різні методи його використання у своїй творчості. Одним з них – методом простого аранжування – Б. Барток користувався, коли створював збірник «Дітям».

Такий тип обробки був покликаний прагненням композитора,

насамперед, осягнути фольклор, як цілісний, живий музичний організм. Крім того, метод простого аранжування відкривав найбільші можливості для музично-просвітницької діяльності Б. Бартока, дозволяв залучити до скарбниць фольклору широку публіку і, насамперед, – юне покоління Угорщини.

В основі задуму збірника «Дітям» – широко розгорнута, багатозвучна і яскрава народно-пісенна панорама, яка, начебто, відтворює саму стихію народної творчості. Музично-поетичний світ народного життя подається тут для сприйняття дитиною цілісно, безпосередньо – так, як розкривається почуттям і розуму маленької людини саме життя, як осягає він рідну мову. Цьому сприяє вільне, імпровізоване свободне чергування в альбомі картинок побуту, ліричних фрагментів-настроїв, індивідуальних «портретів», масових сценок, колоритних жанрових замальовок, поетичних пейзажів, які переломлюються крізь призму пісенного і танцювального жанрів.

Дитячі мелодії угорський композитор чергує в основному за контрастом руху і настрою. Навіть, у відповідності з великою складністю, мелодичним багатством і різноманітністю фольклорного матеріалу – набуває значення інший тип сполучення мелодій. З'являються невеликі, в дві-три ланки, ланцюжки наспівів, пов'язані загальним ладотональним колоритом. Часто в сюїтах спостерігається такий принцип узагальнення, як інтонаційні перегуки між піснями. Вплітаючись у мелодичні малюнки, простягаючись від пісні до пісні, такі внутрішні інтонаційні низки здійснюють в сюїтах так би мовити наскрізне варіантне розвернення мелодичного матеріалу. Добирання і сполучення між собою мелодії, близькі в ладоінтонаційному відношенні, на такі, що відрізняються за характером руху, настрою, метроритму, Барток створює цикли, багаті тонкими внутрішніми емоційно-смисловими відтінками.

Творче опанування фольклором у збірнику «Дітям» послугувало підґрунтям для формування важливих принципів педагогічної системи угорського композитора. Багато з основоположних музично-виховних ідей, які пізніше сформувалися в глибоко продуману й завершену концепцію, дають в ранньому педагогічному опусі Бартока перші паростки. Ці ідеї народжуються зі спостережень над стилем угорського і словацького фольклору, над його ладоінтонаційними, метроритмічними особливостями, походять з глибокого осягнення художніх закономірностей народного музичного мислення.

У збірнику «Дітям» широко представлені майже всі види народних діатонічних ладів, а також різноманітні варіанти їх сполучень. Ладоінтонаційні особливості багато в