Розробка методів і прийомів музичного виховання юного піаніста за системою Бели Бартока

Ще одним опусом, що продовжував розвиток педагогічних принципів Б. Бартока і серію інструктивних опусів був збірник «Фортепіанна школа» (1913). В п'єсах «Школи» проблеми початкового виховання дещо інші ніж це було в збірнику «Дітям». В кожній мініатюрі «Школи» вихідною передумовою постає яке-небуть спеціальне інтруктивно-піаністичне завдання. Систематизація матеріалу обумовлює строгу послідовність у рішенні методичних проблем початкового навчання. Фортепіанна школа була замовлена Б. Бартоку одним з будапештських видавництв. Не маючи практичного досвіду занять з початківцями, він запропонував колезі Ш. Решовські взяти участь в цій роботі.

Колега склав план, зробив методичну розробку керівництва, написав коментарі, вправи. Участь Б. Бартока відобразилась у написанні п'єс, в яких методичні завдання, розроблені в основному Ш. Решовські, отримали конкретне музичне втілення.

Музичне рішення частини п'єс було дуже вдалим. Вони цінні точністю «влучення» в шукану методичну мету. Частина інших композицій з-за необхідності додержуватись чужих методичних принципів, не завжди прийнятних для Б, Бартока, були недостатньо цікавими.

Незважаючи на деякі недоліки в художньому плані, досвід роботи над «Фортепіанною школою» виявився цінним для угорського композитора. Саме вона стала раннім прообразом «Мікрокосмосу». В декількох номерах його, навіть, використаний матеріал композицій «Школи». В «Фортепіанній школі» Б. Барток намагався як можна ширше використати народно-пісенний матеріал і шукає шляхи зближення інструктивних проблем з специфікою фольклорного стилю.

Лінію альбому «Дітям» продовжують створені в 1915 році цикли обробок румунських пісень і танців: Румунські народні танці, Румунські різдвяні мелодії «Колінди». До названих циклів приєднується і фортепіанна Сонатина в трьох частинах (1915), теми якої уявляють собою румунські народні мелодії. До цієї ж серії можна віднести Три рондо на народні теми – обробки словацьких народних пісень. Фортепіанне письмо цих трьох п'єс, як і попередніх опусів, розраховано на можливості юних виконавців.

Продовжує розвиватися і фортепіанно-інструктивна лінія педагогіки Б, Бартока. Вона все більше взаємодіє з лінією фольклорних обробок, залучаючись у процес стильового синтезу. Дев'ять маленьких п'єс для фортепіано здалися дуже характерними для нових стильових тенденцій Б, Бартока. В середині 1920-х років творчість Б. Бартока розвивалась в більшій мірі під впливом зростаючої зацікавленості до мистецтва старих майстрів -Й. С. Баха і особливо французьких і італійських клавіристів XVII – XVIII століть. Барочні впливи прийшли в мистецтво вже сформованого майстра й органічно увійшли в сферу стилю.

Чотири двоголосні діалоги 1-го зошита – це лабораторія поліфонізації стилю, освоєння методів бахівського і добахівського імітаційного письма на основі ладових і інтонаційних закономірностей народної музики. Чотири п'єси з 2-го зошита представляють собою вільне переломлення старовинної сюїти, до того ж жанрові витоки Бартокського циклу в сюїті-дивертисменті французьких майстрів.

Сама масштабна композиція в Дев'яти п'єсах – це двохчасний цикл 3-го зошита: Рreludio – Аtt Ungherese. Його можна розглядати як оригінальний синтез народно-рапсодового диптиху – «повільно-швидко» з принципами розвитку імпровізаційно-поліфонічної прелюдії.

Цей опус має стильові корені з «Мікрокосмосом», але зостався у межах вільно задуманої композиції, скоріше концертного, ніж інструктивного плану. Дев'ять маленьких п'єс порівняно мало відомі виконавцям і педагогам, хоча мініатюри цього опусу оригінальні за змістом, свіжістю колориту, майстерністю фортепіанного письма.

Останнім опусом в педагогічній серії Б. Бартока став цикл п'єс для фортепіано «Мікрокосмос». Він є підсумком і вершиною досягнення угорського майстра в сфері музичної педагогіки. Цей опус являє собою серію з 153 п'єс для фортепіано в 6-ти томах.

«Мікрокосмос» писався Б. Бартоком понад 10-ти років (1926 – 1939). З середини 1920-х років він виношував думку про створення «простої музики для початкового навчання». «Мікрокосмос» відноситься до періоду, коли у всьому, що написав композитор, відчувається прагнення до очищення і прояснення стилю. В масштабних циклічних опусах 1930-х років панує тенденція до конструктивно-архітектонічної стрункості: майстру стають ближчими ідеали такого мистецтва, в якому об'єктивні, загальнозначимі закономірності керують індивідуально-виразним, суб'єктивним началом, не пригнічуючи його, але підкоряючи строгій зумовленості цілого. Мелодика, ритм, поліфонія, гармонія об'єднуються в Бартокському стилі в органічному, нерозривному комплексі.

Значне оновлення мови на цьому творчому етапі, тенденція до стильового синтезу потребували і в сфері педагогіки нової праці, яка б резюмувала попередні принципи і піднімала б їх на наступний виток спіралі. Думаючи про «просту музику для початкового навчання», Барток вирішив «зводити дім з підвалин і складати його по цеглинках».

Багаторічні пошуки Бартока-педагога привели до створення циклу «Мікрокосмос», зміст назви якого тлумачать по-різному «світ дитини», «маленький всесвіт», «музика в малих формах», «енциклопедія сучасної музичної мови», «катехізис музичної революції XX століття», «посланець макрокосмосу Бартокської творчості». Сам Барток до цієї незвичної назви скромно додав: «фортепіанна музика від початку-початків», а в передмові написав, що перші зошити циклу «відрізняються від звичайних «фортепіанних шкіл» лише тим, що не містять ніяких методичних і теоретичних пояснень, які на наш погляд, повинні подаватися вчителем усно» [6, 3].

Із скромної назви «фортепіанної музики від початку-початків» цикл виріс до масштабної, широко розгорнутої концепції музичного виховання. Окрім тих ниток, які тягнуться до циклу від попередніх опусів композитора явно просвічують традиції бахівських творів – його легких прелюдій для початківців, інвенцій тощо. Принципи Баха-педагога знайшли своє відображення не тільки в спеціальних поліфонічних композиціях циклу, але