justify;">Метод виховання, який розроблений Б. Бартоком в «Мікрокосмосі» був заснований на матеріалі угорського фольклору і фольклору сусідніх народів. Грунтуючись на цьому угорський майстер веде слух і розуміння учня до прийомів і засобів сучасної музики. Народна музика у всі часи була живильним грунтом, вічно живим джерелом для професійної творчості, в тому числі і сучасного.
Пошук
Розробка методів і прийомів музичного виховання юного піаніста за системою Бели Бартока
Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
61
Мова:
Українська
Цей метод прослідковується через всі наскрізні виховні лінії циклу -інтонаційну, метроритмічну, поліфонічну, ладогармонічну, формо-структурну.
Дуже важливою проблемою в циклі «Мікрокосмос» є лінія інтонаційно-мелодичного виховання, яка проходить через всю педагогіку Б. Бартока.
Мелодика циклу відрізняється крайньою багатообразністю. Кожна мініатюра представляє собою певний композиційно-інструктивний зразок, що диктує ту або іншу інтонаційно-ладову, ритмічну структуру, особливості малюнку, характер піаністичного оформлення.
В «Мікрокосмосі» є чимало характеристичних мініатюр, етнографічних малюнків, п'єс-стилізацій, музичних портретів. В них проявляється одне з примітних якостей обдарування Б. Бартока: вміння створити рельєфний, динамічний мелодичний малюнок, в якому нероздільно переплетені виразні і живописні елементи.
Одним з головних факторів, що визначають в циклі характер мелосу – її багатонаціональна народно-пісенна і танцювальна основа. Композитор черпає мелодії, інтонаційні звороти з давньо- і новоугорського фольклору, румунської, болгарської, югославської, словацької, російської, української та інших пісенних культур.
Дуже рідко фольклорні теми з'являються в автентичному виді. В основній масі п'єс народна природа вільно інтерпретована угорським композитором.
Виникають мелодії, які відроджують дух старовинних трансильванських наспівів протяжних словацьких пісень, або стилізовані пружко-ваговиті звороти угорських плясових і застольних мелодій.
Російські плясові звороти звучать і сприймаються через мистецтво Стравінського, колоритно стилізовані, перегукуються з образами язицьких ритуальних плясок з «Весни священної». В цьому ряді мініатюр відтворюються автором інструментальні стилі різних народів.
Вільне втілення в мелосі циклу фольклорних елементів, які йдуть із різних і часових пластів народної пісенності, – одне з найважливіших художньо-методичних тенденцій автора «Мікрокосмосу».
Таке оперування ладоінтонаційними і ритмічними елементами музики, їх творча інтерпретація, вільний синтез піднімають на високий щабель критерій народності в композиторській творчості. В «Мікрокосмосі» мають місце вже інші методи поводження з народно-пісенним матеріалом. Тут немає тієї безпосередньої простоти пісенного інтонування, яка привертала в обробках альбому «Дітям». Одним з головних факторів, що вплинули на характер інтонаційного строю «Мікрокосмосу», – інструменталізація мелосу. Мелос народжений на основі багатого фольклорного матеріалу підкорений інструктивно-інструментальним завданням. Особливо велика залежність від цих формул відчувається в перших двох зошитах. Одначе і в цих поступенних мелодіях можна вловити живі пісенні звороти. Поступове оживання мелодичної сфери відчувається вже з другої половини 1-го зошита. Чим різноманітніше стає ладовий зміст, інтерваліка, тим виразніше, багатше інтонаційний стрій. В кінці 1-го зошита зустрічаються наспівні, пластично інтоновані п'єси. В циклі є низка структур, які важко піддаються інтонуванню, лінеарних, побудованих по принципу дзеркальної симетрії, хроматизованих або безполутонових. Нерідко, в циклі слух занурюється в певне однорідне ладове середовище.
Безумовно, не ці композиції визначають інтонаційну сферу циклу. Зовсім інший тип інтонаційного мислення відрізняє «Мікрокосмос» від попередніх педагогічних опусів. Його тенденціями є лаконізм мелодичної лінії, тяжіння до графічності, геометричної симетрії інтонації. З цими тенденціями змінювався й характер авторських ремарок – артикуляційних, агогічних, динамічних. Зникають такі типові для попереднього стилю фортепіанного інтонування мілкі штрихи і нюанси, детальні позначення. Авторські вказівки вже не коментують кожну інтонаційну миттєвість, вони сприяють виявленню більш великих, внутрішньо цілісних мелодичних побудов.
Проблеми інтонаційного виховання в циклі «Мікрокосмос» додають такі, які мали місце в попередніх педагогічних опусах. Об'єднуючи в циклі специфічно інструментальні композиції і обробки народних пісень, які розраховані як для співу, так і для виконання на фортепіано, угорський майстер намагався зберегти зв'язок між ранніми педагогічними опусами й колом нових інтонаційних проблем. Принципи інструментального інтонування, що виросли з пісенної фрази, які набирають силу в даному циклі, є результатом синтезуючих тенденцій останнього опуса педагогічної серії Б. Бартока.
Роль ритмічних проблем набуває першорядного значення в «Мікрокосмосі». Цикл є енциклопедією засобів і прийомів ритмічної техніки Б, Бартока. Дуже багато з них або безпосередньо пов'язані з народними ритмами, так або інакше перетворюють своєрідність ритміки різних народів. Синкопи, складна гра акцентів, метрична перемінність, змішані розміри, незвичне групування долей, деякі специфічно Бартокські прийоми ритмічного варіювання і розвитку є засобами ритмічної напруженості в музиці композитора.
Найважливішим елементом Бартокської ритмічної техніки є акцент, особливо синкопований. Уже в 1-ому зошиті «Мікрокосмосу» на тлі переважаючого спокійного чергування рівномірних чвертей з'являються прості зразки «акцентної ритміки» (термін В. Холопової), синкопованих малюнків. У другому зошиті по мірі оживлення темпоритму синкопи і акценти починають грати все більш значну роль, як засоби динамізації ритмічного життя. Достатньо важкими зразками є п'єси «нерегулярно-акцентної» ритміки» (В. Холопова), які дуже активізують ритмічне сприйняття виконавця. Складні акцентно-синкопічні перебої в двоголосному каноні створюють тут вже значне метроритмічне напруження. Далі лінія п'єс «Мікрокосмосу», в яких гра синкоп і акцентів гостро взаємодіє з рівномірною ритмічною пульсацією, безперервно розвивається і ускладнюється. Такі п'єси потребують від учня доброї реакції, контролю, зібраності.
Потрібно відмітити, що така акцентно-синкопована ритміка підкреслює той або інший образ. Синкопи звучать по-різному. Одні – гострі, начебто підганяють рух, інші – гальмуючі, треті – повітряно-легкі, четверті – незграбні тощо.
Великий інтерес викликають різного роду змішані розміри. Не випадково звертається до них і