Соціальна робота з сім’ями з дітьми з синдромом Дауна

Також, експертам було запропоновано оцінити чи варто проводити групи взаємопідтримки, тобто готувати батьків самостійно проводити такі групи і опитувані відзначають, що така форма роботи може бути більш корисна для даної категорії і перехід від груп підтримки, до груп взаємопідтримки є правильним і логічним у роботі з сім’ями, що виховують дітей з синдромом Дауна.

Після закінчення групи підтримки учасниці були задоволені тими змінами, які відбулися у баченні ситуацій. Через рефлексію вони усвідомили своє бачення майбутнього гармонійного життя.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що група підтримки, яку ми провели стала актуальною, та зі слів учасниць успішною та результативною для усвідомлення своїх проблем і шляхів їх вирішення.

Було вирішено розробити програму групи взаємодопомоги.

 

 

Групи взаємодопомоги є логічним переходом від груп підтримки.

Група взаємодопомоги – колектив людей, об’єднаних загальною життєвою проблемою або ситуацією.

Група взаємодопомоги – група, що створюється людьми, які мають якусь спільну проблему, з метою надання взаємної допомоги один одному. Проводиться у тій самій формі, що й група підтримки. Їх головною відмінністю є те, що місце ведучого займає не спеціаліст, а фасилітатор (“той, що підтримує”) з числа членів групи, до функцій якого входить спостерігати за виконанням правил групи.

Принципи взаємодопомоги.

Групи допомагають людям, які переживають серйозну проблему, звільнитися від почуття ізоляції, самотності та нерозуміння оточуючих.

Групи надають можливість об'єктивніше оцінити свою ситуацію.

Проблема, що здається невизначеною для когось із учасників, була, можливо, успішно вирішена іншими членами групи, які готові поділитися своїм досвідом. Це створює стимул боротися за своє життя та здоров'я, людські права та достоїнство.

Допомагаючи іншим, допомагаєш собі.

Як правило, на початку група взаємодопомоги приваблює людей тим, що вони розраховують знайти в ній відповіді на хвилюючі та актуальні питання. З часом вони розуміють, що їх особистий досвід також дуже цінний та може відіграти важливу роль у житті іншої людини, яка зіштовхнулася з такою самою проблемою. Можливість допомагати іншим стає для багатьох учасників групи не менш важливим, ніж отримання допомоги для себе. [49]

Практична допомога та емоційна підтримка.

Взаємодія членів групи в більшості випадків не закінчується на зустрічах на групі та заходах. Вони можуть дзвонити один одному в складні моменти, відвідувати один одного, допомагати в побуті, доглядати за дітьми.

Оптимізм.

Група взаємодопомоги – це не місце для критичних висловлювань та конфліктів, з якими кожен із нас і без того зіштовхується дуже часто. На зустрічах групи кожного учасника приймають, поважають та цінять. Тут відзначають усі особисті перемоги та досягнення, якими б незначними вони не здавалися стороннім. Взаємодопомога – це такий вид суспільної діяльності, при якому люди, які потребують допомоги, самі допомагають собі та іншим у схожій ситуації.

У центрі уваги груп стоїть психотерапевтичний процес – прагнення допомогти участникам подолати кризову ситуацію або надати їм моральні сили для боротьби за своє здоров'я та благополуччя. Такі групи працюють над підвищенням самосвідомості участників, їх самооцінки, впевненості в собі, а також над розвитком шляхів самовираження та самореалізації. [49]

Групи взаємодопомоги надають можливість учасникам прийняти активну участь у вирішенні власних проблем. Сучасні наукові дані підтверджують, що на фізичне та психічне здоров'я людини сильно впливають її настрій та духовний стан. Стрес, тривожність, депресія – фактори, які призводять до зниження імунної функції організму та спричинюють виникнення та загострення різних захворювань. Почуття особистісної цінності, відповідальності за своє життя та відчуття своєї здатності досягати цілей допомогають людині легше долати неминучі життєві труднощі, не вдаючися до алкоголю, наркотиків і транквілізаторів. Групи взаємодопомоги – динамічне середовище для виховання високої самооцінки, відчуття самодостатності та вміння досагати своїх цілей. У цих групах люди, які об'єднуються загальною турботою, можуть обмінюватися досвідом, інформацією, емоційною підтримкою та ресурсами. У групі виникає величезний потенціал взаєморозуміння та довіри, що допомагає учасникам розкриватися, відчувати, що вони не одинокі та усвідомлювати свою силу. [28, 29]

Одного або декількох людей, які забезпечують ефективну роботу групи, правильно називати не лідером (ведучим), а фасилітатором. Цей термін походить від англ. “facilitate” – “полегшувати, сприяти” – і описує того, хто полегшує групі процес спілкування та сприяє створенню необхідної міжособистісної атмосфери для задоволення емоційних потреб усіх членів групи. Перед фасилітатором стоїть нелегке завдання, тому краще, якщо цей обов'язок розділяють між собою хоча б дві людини. Ще краще, якщо роль фасилітатора будуть по черзі, від зустрічі до зустрічі, виконувати всі її члени. Це пояснюється тим, що група, в якої фасилітатором виступає завжди одна й та сама людина, ризикує закінчити своє існування, якщо ця людина з певних причин покине групу. [38]

Функціонування груп взаємодопомоги базується на основі взаємної участі їх членів у розв’язанні проблем, обміну знаннями й досвідом та самостійно визначеної відповідальності, зацікавленості й бажання змінити щось у власній ситуації та обмінятись своїм досвідом з людьми, які мають подібні проблеми.

Основні характеристики групи взаємодопомоги: