Соціальна робота з сім’ями з дітьми з синдромом Дауна

Для батьків були поставлені ряд запитання, що стосувалися якості проведених груп підтримки. Їх мета була визначити задоволеність батьків проведеними групами, що вони хотіли б змінити і чи можуть вони бути потенційними ведучими груп взаємодопомоги. Перше питання стосувалося приміщення в якому проводились заняття і відчуття комфортності у учасників. Всі опитувані відмітили, що заклад є комфортним і добре облаштованим, відмічали, що зала чиста і добре освітлена, оснащена необхідним технічним обладнанням і обмебльована. Загалом, опитувані відмітили, що в даній залі була атмосфера спокою і розуміння. Це допомагало налаштуватися на позитивний ад і відкрито спілкуватися один з одним на теми, що турбуют учасників. Не було відчуття страху чи сорому.

Наступне запитання давало батькам можливість оцінити програму за якою проходили групи підтримки. Учасники відмітили, що програма була зрозуміла і корисна. Важливим було те, що самі батьки пропонували ті теми, які хотіли обговорити і могли це зробити на групі. Також, учасники відмітили, що всі могли висловити свою думку, не боячись сказати чогось не вірного, вистачало часу і на те, щоб поспілкуватися в межах теми і задати додаткові запитання один одному. Не було відчуття, що хтось підганяє чи поспішає.

Також, учасникам було запропоновано оцінити теми, які розглядалися. Всі учасники відмітили, що ці теми є актуальними, а форма роботи дозволяла отримати необхідну інформацію і поділитися досвідом один з одним, що є корисним і важливим. Також, батьки запропоновували свої теми для наступних обговорень, що стосувались методів виховання чи догляду за дітьми. Вони відмічають, що в такій формі роботи можна дізнатися багато корисного і важливого для себе, відчути підтримку і заспокоєння. А саме, коли хтось говорить, що зміг вирішити певну складність і надає можливі варіанти рішення – це позитивно впливає на інших учасників.

Наступне запитання стосувалося того, як учасники оцінюють загальну атмосферу груп підтримки. Батьки відмічають, що атмосфера була дуже приємною і вільною. Відчувалась підтримка, розуміння і прийняття з боку інших, що дозволяло плідно працювати і досягати результатів спільними силами. Також, батьки відмічають, що в атій атмосфері схильні без сорому піднімати теми, які тривожать, ті, які до цього не обговорювали, наприклад, як змінилися стосунки з чоловіком, батьками, сусідами після народження дитини, або турботи з приводу майбутнього дитини, коли вона стане дорослішою чи коли батьки не зможуть опікуватись.

Ще одне питання стосувалося ведучого, який проводив групи підтримки. Учасники відмітили, що з боку ведучого було розуміння теми, підтримка діалогу. Одночасно з цим, на першому занятті не вистачало впевненості, але вже впродовж роботи це було непомітно. Ведучий правильно задавав запитання, слідкував за виконанням правил групи, направляв дискусії і обговорення.

На запитання, чим були корисні групи підтримки найчастіше звучало, що ця форма роботи дозволила насамперед поговорити з людьми, які стикаються з такими ж проблемами і відверто поговорити. Також, учасники відмічають, що отримали нові знання по тому чи іншому питанню, дізналися як інші сім’ї справляються. Знайшли друзів, з якими планують в подальному продовжити спілкуватися. Всі учасники закінчили зустріч з планом дій на наступний рік і впевненістю в тому, що досягнуть своїх планів.

Останнє питання стосувалося того, чи залишилися запитання, які хотіли б обговорити учасники? І чи хотіли б вони обговорювати їх в групах самостійно, тобто без ведучого? Батьки підтвердили, що ще існують запитання, які не були озвучені: такі що стосуються догляду і виховання дітей з синдромом Дауна, стосунків між подружжям і виховання сиблінгів. Також батьки відповіли, що хотіли б обговорювати їх в подібних групах створених лише учасниками, тому ще дасть групі ще більшої впевненості один в одному. Але також відмітили, що потребують підтримки з боку спеціалістів центру, які допоможуть інформацією про різні питання, чи допоможуть в організаційних моментах.

Також, для оцінки результатів було проведене інтерв’ю з експертами, які були присутні на занятті і переглядали програму до початку проведення груп підтримки. Ними виступили психолог і соціальний педагог центру Даун Синдром, де проводились зустрічі.

Експерти оцінювали групи підтримки за трьома критеріями: програма, атмосфера при проводженні і підготовка ведучого.

Програма була оцінена добре. Під час підготовки психолог давав декілька рекомендацій по її вдосконаленню до початку проведення груп підтримки. Були розплановані чіткі часові рамки в межах яких були розглянуті всі необхідні моменти. Під час проведення занять, ведучий чітко притримувався ходу занять, але при цьому старався обговорити питання, які виникали протягом роботи. Також, програма вдосконалювалась після кожного заняття для кращого її впливу. Теми, які були обрані відзначені як корисні і варті обговорення. Описані чітко і змістовно. По закінченню груп підтримки, всі батьки отримали нові знання з приводу обраних тем, які отримали один від одного протягом проведення обговорень.

З приводу атмосфери під час проведення груп – експерти відмічають, що вона була спокійна, направлена на плідну роботу. Учасники відчували себе комфортно і впевнено, говорили щиро і не соромились. Це дозволяє оцінювати атмосферу на добре. Також, було повністю організована робоча зона і закуплене необхідне оснащення.

Ведучого експерти оцінюють як підготовленого. Відмічають, що ведучому вистачало знань і здібностей, щоб керувати обговоренням, слідкувати за виконанням правил,