Соціальна робота з сім’ями з дітьми з синдромом Дауна

Результати дослідження показали, що соціально – психологічні особливості сім’ї з дітьми з синдромом Дауна є компонентами самоізоляції, яка спостерігається в таких сім’ях. І тому організація груп підтримки є необхідним шляхом вирішення даної проблеми.

Основною метою груп підтримки для сімей з дітьми з синдромом Дауна є активізація сімей, що виховують дітей з синдромом Дауна до усвідомлення своїх соціально – психологічних особливостей, які потребують роботи з ними для виходу з самоізоляції і формування активної життєвої позиції сім’ї, спрямованої на вихід з ізоляції.

Відповідно до очікуваного результату діяльності груп підтримки для сімей з дітьми з синдромом Дауна визначаються такі як:

• активізація сімей до вирішення своїх потреб;
• активізація до пошуку ресурсів, для вирішення своїх потреб;
• налагодження контактів між сім’ями, що виховують дітей з синдромом Дауна;
• активізація до налагодження контактів учасників груп підтримки з іншими сім’ями, розширення кола друзів.

Найефективнішою технологією проведення груп підтримки є рефлексивна технологія. Рефлексія – це процес самопізнання і саморегуляції членами сім’ї своїх почуттів, цілей, потреб, «я – образу», переживань та смислів. Тому вона дозволить батькам критично оцінити своє життя, погляди на нього, погляди на виховання і догляд за дитиною, на взаємовідносини в межах сім’ї і з оточенням. Рефлексія виникає як результат певного рівня розвитку мислення та самопізнання. Завдяки її появі окремі складові діяльності і особистості становляться об’єктом самопізнання: виникають думки щодо своїх цілей, поглядів на своє життя і життя своєї дитини, потреби, запити і засоби досягнення цих запитів та інше. Рефлексія має важливе значення для людини у будь – якій діяльності. [86]

Групова взаємодія відбувається за принципом функціонування групи підтримки. У групі підтримки для сімей з дітьми з інтелектуальною недостатністю методом роботи виступало створення рефлексивного середовища. Рефлексивне середовище – це середовище, що володіє специфічною якістю оточення суб'єктів. Це наявність повної (цілісної) групової рефлексії, як умови розвитку особистого творчого потенціалу та рефлексивною здатністю для кожного учасника. Під терміном «впровадження рефлексивного середовища» розуміється цілеспрямована зміна свідомості особистості за допомогою рефлексивної технології. Історично склалося декілька етапів впровадження рефлексивного середовища: культивування особистісно-розвиваючих стосунків в надрах наукової школи; розвиток технології рефлексивно-творчого тренінгу для груп, кожен з учасників якої висловлює запит на інтенсивні особистісні дії; впровадження рефлексивного середовища в групу за замовленням одного з учасників. [1]

До теперішнього часу вдалося виділити два принципових шляхи впровадження рефлексивного середовища: рефлексивний творчий тренінг-практикум (РТТП), що дозволяє отримати локалізований у часі ефект утворення середовища та спосіб “присутності” носіїв рефлексії в потребуючій групі. Перший шлях – це технологія культивування (вирощування) групової рефлексії. Є три стратегії створення локального рефлексивного середовища за допомогою РТТП. Ці стратегії детерміновані акцентуванням одного з вершинних компонентів групової рефлексії: акцент взаємодії за допомогою інтелектуально-інноваційної процедури “полілог”, взаєморозуміння – за допомогою процедури “образної рефлексії”, взаємоузгодження – за допомогою техніки “поступового ігрового моделювання”. [6]

У практичній діяльності моделюється висока міра невизначеності та конкретні протиріччя, що обумовлені життєвими контекстами уявлень. Ця модель дозволяє особистості робити вибір дій і вчинків, на підставі яких може бути проведена реконструкція підстав, на яких робиться певний вибір. Вчинок особистості, будучи закономірним наслідком реалізації особових цінностей в ситуаціях, що склалися, визначає вибір особистості тої чи іншої цінності в майбутньому. [34]

Другий шлях впровадження рефлексивного середовища – це спеціальний вид тиску (зараження) на групу. Умови, що визначають можливість впровадження рефлексивного середовища методом «присутності» наступні: високий рівень рефлексивності носіїв, який дозволяє реконструювати рівень гри (захисних механізмів, маскування інтересів, стосунків), що характерні у групі; наявність неструктурованого або слабоструктурованого часу, що дозволяє використовувати його для рефлексивних актів – процедур.

Вченими зафіксовано три залежних від вихідного групового стану способи використання групою рефлексивної присутності:

• персонально-розподілене використання, що переводить систему стосунків на вищий рівень цілісності,
• лідерське використання, як підживлення потенціалу лідера групи, підвищення його авторитету,
• деструкція вихідних стосунків в групі (позитивним моментом може бути збільшення індивідуального потенціалу учасників). [38]

Завдання виявлення латентних проблем системи, що функціонує і підготовки проблематизації її розвитку – це та сфера, де ефективність рефлексивного середовища максимальна. Таким чином, можна зазначити, що рефлексивне середовища під час проведення групи підтримки дозволяє допомогти батькам самостійно, але під керівництвом ведучого групи досягнути поставленої мети, а саме виділити потреби, які виникають у сімей з дітьми з інтелектуальною недостатністю і з них сформулювати запити на отримання соціальних послуг. [85]

Найчастіше рефлексія проводиться шляхом аналізу запропонованих тем безпосередньо самими учасниками групової рефлексії. Кожному з учасників дається певний час на роздуми щодо відповідної тематики і у результаті кожен отримує можливість висловити свої роздуми та почуття з приводу цієї теми. Але також під час групової рефлексії активно можуть бути використані такі методи як дискусія, метод кейсів та рольові ігри. Дискусія – це вільний вербальний обмін знаннями, ідеями чи думками між тренером та учасниками групи. Дискусія як метод має тенденцію обмежуватись одним питанням чи темою й будується в певній