Соціальна робота з сім’ями з дітьми з синдромом Дауна

Наступне питання стосується того, які послуги хотіли б отримувати респонденти в організації. Тут були запропоновані рекомендації з приводу того, щоб заняття проводились частіше, також консультації лікарів. Деякі батьки відзначали гуртки за інтересами чи спортивні секції для дітей.

Останнє запитання стосувалося чи корисним були б для сімей групи підтримки. На дане запитання 100% опитуваних відповіли позитивно, аргументуючи це тим, що часто стикаються з нерозумінням з боку самих близьких, тому їм необхідне місце де вони могли б обговорити свої проблеми в атмосфері розуміння і підтримки.

Наступною методикою, яка була використана під час дослідження була методика “ Хто Я ”. У всіх опитаних першим було Я мама, тато. Якщо аналізувати отримані результати, то варто розділити їх на декілька складових. Так, оцінюючи соціальну ідентичність респондентів ми розділимо на декілька складових. Сімейні і міжособистісні ролі переважають мама, тато, дружина, чоловік, донька, сестра. У 44% опитаних зустрічались колега, друг, подруга. У 26% громадянин, патріот. Аналізуючи отримані результати можемо прослідкувати, що батьки є більш активні саме в сімейній сфері і того, що стосується стосунків в родині.

З приводу професійної ролі, то 42% опитаних відзначили свої професії, шість опитаних відзначили свої професії в минулому (я в минулому лікар). З приводу соціальних ролей, які стосуються дозвілля лише декілька опитуваних відповіли про свої хобі: колекціонер, займаюсь спортом, люблю читати, готувати. Також досліджувані відмічали позитивні особистісні характеристики, наприклад турботлива, вперта, мрійлива, цілеспрямований, веселий, працьовитий, охайна, добра. Так саме і негативні: лінива, безпорадна, непотрібний. Також дехто з батьків відзначив свій емоційний стан зараз: втомлений, засмучений чи піднесений, зацікавлений.

Результати даної методики можуть свідчити про невелику кількість ролей, які займають батьки, що виховують дітей з синдромом Дауна. Також у відповідях можна було побачити незадоволеність ролями які займають батьки в сім’ї.

Наступною методикою, яка була використана в дослідженні стала “ Сімейна соціограма ”. Під час інтерпретації результатів можна було прослідкувати, що у 78% респондентів сім’я включала батьків і дітей. У інших були додані дідусі і бабусі. По розміщенню кіл, у 64% в центрі знаходилась дитина з синдромом Дауна, а всі інші члени родини розміщувались навколо. У інших випадках, або всі члени знаходили на одному рівні, або батьки були по центру, а діти трохи нижче. Дані результати можуть вказувати на те, що сім’ї, які виховуютьдітей з синдромом Дауна часто обмежуються лише членами малої групи. Також ключовим є те, що дитина з синдромом Дауна знаходиться по центру – це може вказувати на її головну роль в родині.

Якщо простежити відстані між кільцями, то у 64% опитаних відстань між мамою і дитиною з синдромом Дауна була найкоротшою, всі інші члени родини знаходяться трохи далі. В 22% відсотках найближче знаходяться батьки між собою, а дитина з синдромом Дауна знаходиться під ними. В інших варіантах найменша відстань була між дітьми, а батьки знаходились з двох боків від дітей.

Характеризуючи отримані результати по даному показнику, ми можемо простежити, що дуже часто найміцніший зв’язок існує між мамою і дитиною з синдромом Дауна.

Ще однією умовою виконання методики було написати емоції між членами родини.

З приводу подружжя найчастіше зустрічалось підтримка, турбота, трохи рідше любов, повага, довіра, впевненість. У стосунках з дитиною з синдромом Дауна любов, допомога, ніжність, довіра. Між батьками і іншими дітьми були як позитивні: допомога, підтримка, вдячність, так і негативні: нерозуміння, впертість, агресивність. Між сиблінгами найчастіше були доброта, щирість, любов, допомога.

Окремим завданням було намалювати коло, яке символізувало суспільство. У 42% опитаних коло суспільство було розміщене навколо сім’ї з чого ми можемо зробити, що респонденти вважають, що вони є членами суспільства. У інших 58% воно було розміщене окремо від родини. Поширеними емоціями, які відчувають члени сім’ї, були: нейтральність, відкритість, потреба у прийнятті, настороженість, недовіра. З боку суспільства – нерозуміння, жалість, співчуття, неприємна цікавість навіть агресивність.

З отриманих результатів можемо зробити висновок, що у сімей, які виховують дітей з синдромом Дауна часто насторожене ставлення до суспільства в цілому, тому що вони відчувають певну незрозумілість і неприйняття з боку останнього.

Приймаючи до уваги всі результати дослідження, ми можемо підсумувати, що основні потреби, які були названі батьками ми можемо узагальнити в характеристики сімей, що виховують дітей з синдромом Дауна: першочергове задоволення членами сім’ї особливих потреб дитини з синдромом Дауна, надмірна опіка дитини, як результат несамостійність дитини і потреба в постійному догляді, недоступність якісної інформації про особливості виховання дитини, її особливі потреби, що призводить до її постійного пошуку батьками, лікування суміжних захворювань, що зустрічаються разом з синдромом Дауна, постійне перебування когось одного з батьків з дитиною, незадоволеність матір’ю своєю позицією,