Соціальна робота з сім’ями з дітьми з синдромом Дауна

Тому, метою груп підтримки стала активізація сімей з дітьми з синдромом Дауна до усвідомлення своїх соціально – психологічних особливостей і формування в батьків бажання виходу з самоізоляції.

До участі в групах приєдналися десять матерів, які, за результатами опитування, були зацікавлені даною формою роботи і вважають її корисною для себе.

Було проведено чотири зустрічі по 2, 5 години кожна.

Групи функціонували за наступною програмою:

Вибір.

Саме у виборі реалізується сила зцілення через зміну відношення, більш того, це повинно бути зрозуміло учасниками на власному досвіді до того, як вони зможуть ефективно залучитися до процесу. Важливо пам'ятати, що спроба квапити когось зробити вибір в тому, щоб поглянути на речі інакше, може призвести до негативного результату.

Більшість людей, коли розповідають про те, що відбувається в їх житті, потребують того, щоб бути почутими, прийнятими, щоб відчути цінність себе та єдність з тими, хто їх слухає. Тоді вони відчувають себе вільно в тому, щоб дозволити вільно виражати свої емоції. Лише тоді можливе досягнення наступних цілей:

• учасники можуть поділитися власним досвідом і розповісти про те, як їм вдалося справитися з кризовою ситуацією;
• учасники можуть поділитися власним досвідом з питань догляду і виховання за дитиною;
• учасники надають психологічну підтримку один одному;
• учасники можуть виокремлювати спільні потреби сімей з дітьми з синдромом Дауна;
• нагадування про те, що учасників не можна навчити автоматично виносити уроки з того, що обговорюється, а вони мають навчитися цього самі.

Найефективнішою технологією проведення груп підтримки є рефлексивна технологія. Рефлексія – це процес самопізнання і саморегуляції членами сім’ї своїх почуттів, цілей, потреб, «я – образу», переживань та смислів. Тому вона дозволить батькам критично оцінити своє життя, погляди на нього, погляди на виховання і догляд за дитиною, на взаємовідносини в межах сім’ї і з оточенням. Рефлексія виникає як результат певного рівня розвитку мислення та самопізнання. Завдяки її появі окремі складові діяльності і особистості становляться об’єктом самопізнання: виникають думки щодо своїх цілей, поглядів на своє життя і життя своєї дитини, потреби, спілкування та інше.

Групова взаємодія відбувається за принципом функціонування групи підтримки. У групі підтримки для сімей з дітьми з синдромом Дауна методом роботи виступало створення рефлексивного середовища. Рефлексивне середовище – це середовище, що володіє специфічною якістю оточення суб'єктів. Це наявність повної (цілісної) групової рефлексії, як умови розвитку особистого творчого потенціалу та рефлексивною здатністю для кожного учасника. Під терміном «впровадження рефлексивного середовища» розуміється цілеспрямована зміна свідомості особистості за допомогою рефлексивної технології.

З приводу матеріально – технічної підготовки програми проведення групи соціальної підтримки керівництво ВБО “ Даун Синдром ” виділило приміщення для проведення зустрічей з необхідним оснащенням: дошка, ковбики, на яких можна сидіти, були закуплені папір, ручки, олівці.

По закінченню груп підтримки була проведена ще одна зустріч з учасниками для визначення якості даної форми роботи і задоволеність батьків, які прийняли участь в групах. Оцінювались приміщення, програма зустрічей, вибрані теми, підготовленість ведучого, індивідуальна корисність групи для кожного учасника. Також, важливим було визначити, чи готові батьки відвідувати групи, які будуть створюватися самими учасниками, тобто групи взаємодопомоги і чи готові вони стати ініціатором створення і бути фасиліатором в групі. У вигляді не стандартизованого інтерв’ю була проведена бесіда з кожним учасником групи.

 

 

По закінченню проведених груп соціальної підтримки було проведене опитування для визначення якості даної форми роботи і задоволеність батьків, які прийняли участь в групах.

Для цього був використаний метод не стандартизованого інтерв’ю. Інтерв’ю – метод збору інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.

Специфіка цього методу полягає у формі контакту дослідника та опитуваного. Під час інтерв’ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється з допомогою інтерв’юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду з кожною окремою людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. [36]

Для одержання одного і того самого обсягу інформації при використанні методу інтерв'ю дослідник витрачає більше часу і засобів, ніж при анкетуванні. Водночас розширюються можливості щодо підвищення надійності зібраних даних за рахунок зменшення кількості тих, що уникли опитування, і скорочення різноманітних технічних помилок.

За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване (стандартизоване) і нестандартизоване інтерв’ю.

Вільне інтерв’ю – тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації питань. Такі інтерв’ю доречні на стадії розвідки, уточнення проблеми дослідження. Найпоширенішим є формалізоване, або стандартизоване, інтерв’ю, коли спілкування інтерв’юера і респондента регламентоване детально розробленим опитувальником й інструкцією інтерв’юера. Інтерв’юер зобов'язаний точно дотримуватись сформульованих запитань і їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, як правило, переважають закриті запитання. Нестандартизоване інтерв’ю поєднує в собі особливості двох попередніх.

Участь в опитуванні прийняли всі десять учасників груп підтримки – мами, що виховують дітей з синдромом Дауна і спеціалісти, які працюють з даною категорією населення