Соціальна робота з сім’ями з дітьми з синдромом Дауна

Мозковий штурм (брейнстормін) – найбільш вільна форма дискусії. Його головна функція – генерування ідей, та ні в якому разі не аналіз та обговорення запропонованих учасниками рішень. Успіх мозкового штурму залежить від двох головних принципів. Перший спирається на теорію синергетики: група може напрацювати при спільній діяльності ідеї вищого класу, ніж при індивідуальній роботі тих самих учасників. Це відбувається в силу групової взаємодії та осмислення. Наступний постулат спирається на креативність мислення, що проходить тристадії: генерація ідеї; оцінка та аналіз цієї ідеї; використання ідеї в конкретній ситуації. Можна виокремити шість основних правил проведення мозкового штурму: відсутність критики, заохочення ідей, рівноправність учасників, свобода асоціацій, запис усіх ідей, час для осмислення. [71]

Рольова гра – це спосіб розширення досвіду учасників тренінгу шляхом створення несподіваної ситуації, в якій пропонується прийняти позицію (роль) когось з учасників і потім напрацювати спосіб, який дозволить привести цю ситуацію до логічного завершення (гра). Інструкція до рольової гри повинна детально описувати всі аспекти розглядуваної ситуації. Завдання рольової гри – створити моделі поведінки, характерні для повсякденного життя та для реальних осіб. Варто підкреслити, що саме поведінка, а не вияв творчих здібностей і талантів учасників є основою для подальшої дискусії.

Тренінгові заняття краще будувати таким чином, щоб наступним елементом після викладу теоретичного матеріалу була рольова гра, яка на практиці закріплює основні теоретичні положення.

Метод кейсів (проблемні ситуації) -У більшості випадків при його використанні учасникам надається можливість ознайомитись із набором обставин, в основі яких лежать реальні чи уявні ситуації. Існують три основних варіанта застосування методу кейсів: діагностика проблеми; діагностика однієї чи кількох проблем та напрацювання учасниками шляхів їх вирішення; оцінка учасниками існуючих дій стосовно вирішення проблеми та її наслідків. У кожному із наведених варіантів процес навчання здійснюється через надання інформації у вигляді проблеми чи серії проблем. Ця інформація може бути викладена у документальній, заздалегідь підготовленій формі або за допомогою вербальних і візуальних засобів (показ слайдів чи відеоматеріалів). По закінченні вправи група представляє свої напрацювання, які можуть стати підґрунтям для дискусії. [67]

 

 

Підсумовуючи результати дослідження ми визначили, що досліджуючи потреби сімей з дітьми з синдромом Дауна ми визначили, що певні потреби батьків не задовольняються тим спектром послуг, що надаються в організації. Такі як, постійне перебування когось одного з батьків з дитиною, просторове і часове обмеження матері у освоєнні інших позицій і як результат незадоволеність матір’ю своєю позицією, потреба в посередництві батьків між дитиною і оточенням коли батьки переймають на себе повний вибір за дитину і не дають їй можливість самостійності; обмежене спілкування сім’ї, що виховує дитину з синдромом Дауна з соціальним оточенням. Розглядаючи ці особливості ми можемо визначити параметри, що вказують на вираження соціальної самоізоляції такі як особливості перебування з дитиною, вибір життєвих позицій матір’ю, вибір за дитину і специфіка комунікації сім’ї з оточенням. Вираження даних параметрів дає нам можливість вважати, що у сім’ї спостерігається самоізоляція, вивчення якої і лежало в меті нашого дослідження. І саме на роботу з цими особливостями і були направлені групи підтримки.

Така форма була вибрана, як найбільш вдала для роботи з даною категорією. Тому що групи підтримки – групи, які створюються з метою надання сім’ям з дітьми з синдромом Дауна необхідної інформації, виділення існуючих потреб та можливостей їх розв’язання.

Основною метою груп підтримки для сімей з дітьми з синдромом Дауна є активізація сімей, що виховують дітей з синдромом Дауна до усвідомлення своїх соціально – психологічних особливостей, які потребують роботи з ними для виходу з самоізоляції і формування активної життєвої позиції сім’ї, спрямованої на вихід з ізоляції.

Особливістю такого виду групової роботи є те, що відповідальність за організацію та проведення зустрічей несе спеціаліст, а не учасники групи. Такий тип груп особливо ефективний для людей, які знаходяться у кризовій ситуації.

Відповідно до очікуваного результату діяльності груп підтримки для сімей з дітьми з синдромом Дауна визначаються такі як: активізація сімей до вирішення своїх потреб; активізація до пошуку ресурсів, для вирішення своїх потреб; налагодження контактів між сім’ями, що виховують дітей з синдромом Дауна; активізація до налагодження контактів учасників груп підтримки з іншими сім’ями, розширення кола друзів.

 

 

 

Результати дослідження, що були проведені вказали на те, що існує перелік соціально – психологічних особливостей сімей, що виховують дітей з синдромом Дауна:

• постійне перебування когось одного з батьків з дитиною;
• просторове і часове обмеження матері у освоєнні інших позицій і як результат незадоволеність матір’ю своєю позицією;
• посередництво батьків між дитиною і оточенням коли батьки переймають на себе повний вибір за дитину і не дають їй можливість самостійності;
• обмежене спілкування сім’ї, що виховує дитину з синдромом Дауна з соціальним оточенням.

Розглядаючи ці особливості ми можемо визначити параметри, що вказують на вираження соціальної