Теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва

Розроблена концепція і відповідна система цілеспрямованої науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва є узагальненням результатів психолого-педагогічних досліджень, досвіду роботи викладачів вищих педагогічних закладів освіти, вчителів загальноосвітніх шкіл і при цьому розв’язує важливу проблему професійної підготовки вчителів в умовах реформування системи освіти.

Свого розвитку в роботі набуває розуміння сутності формалізації суджень, зв’язку між їхнім змістом і формою, ролі формалізації змістових суджень і моделювання із залученням сучасних педагогічних технологій.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що на основі проведених досліджень розроблено, апробовано й впроваджено у навчальний процес усі компоненти змісту науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва, розпочинаючи від навчальних планів за ступеневою моделлю, навчальних програм із дисциплін технічного циклу і завершуючи навчальними посібниками та методичними рекомендаціями. Розроблено та запроваджено в навчальний процес методику розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів для освітньої галузі “Технології”.

Створено навчальні програми для вищих педагогічних закладів освіти з машинознавства, технічної механіки, прикладної механіки, технічної творчості, технічного моделювання, основ машинознавства, взаємозамінності та технічних вимірювань, а також з техніко-технологічних навчальних дисциплін для підготовки магістрів як викладачів технічних дисциплін, які рекомендовані Міністерством освіти і науки України і впроваджені у навчальний процес вищих педагогічних закладів.

Навчальні посібники “Машинознавство”, “Лабораторний практикум з машинознавства” і “Опір матеріалів” рекомендовані Міністерством освіти і науки України для впровадження у вищих педагогічних закладах освіти, у яких здійснюється підготовка вчителів трудового навчання і технологій виробництва.

Особистий внесок автора полягає у розробці й теоретичному обґрунтуванні вихідних положень дослідження, у самостійному дослідженні теоретичних і методичних аспектів проблеми, чому сприяв його багаторічний практичний досвід роботи в системі підготовки вчителів трудового навчання; у наданні консультацій викладачам вищих педагогічних закладів освіти при розробці навчальних планів і програм, у підготовці навчальних посібників, формуванні змісту освіти професійної підготовки вчителів для освітньої галузі “Технології”. Висновки, що визначають наукову новизну дослідження, його теоретичну та наукову значимість отримані автором самостійно.

Усі ідеї та методологія дисертаційного дослідження належать автору. Ним вперше самостійно розроблена концепція підготовки вчителів технологій виробництва, а також створена система науково-технічної підготовки у відповідності до сучасних умов.

Вірогідність і обгрунтованість одержаних результатів та основних висновків дисертації забезпечена методологічним обґрунтуванням вихідних положень, використанням взаємодоповнюючих та взаємокоректуючих методів, адекватних меті дослідження, системним аналізом теоретичного і емпіричного матеріалу, застосуванням аналізу й обробки даних педагогічного експерименту за допомогою методів математичної статистики, повнотою і статистичною значимістю емпіричного матеріалу, об’єктивністю критеріїв оцінки кількісних і якісних показників експериментальних даних, репрезентативністю вибірки учасників педагогічного експерименту.

Обґрунтованість наукових положень і висновків підтверджується також комплексним теоретичним аналізом проблеми і порівнянням його результатів з даними експериментальних досліджень, проведених у вищих педагогічних закладах України.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалися шляхом запровадження окремих питань у навчальний процес підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва вищих педагогічних закладів освіти України, доповідях на міжнародній конференції “Pedagogica – 90” (Гавана, 1990) ; національній нараді у Республіці Куба з питань удосконалення підготовки вчителів (Гавана, 1990) ; міжнародній науково-теоретичній конференції до 80-річчя НПУ імені М. П. Драгоманова (Київ, 2000) ; міжнародній науково-практичній конференції “Теоретичні і методичні проблеми підготовки педагога професійної школи до впровадження інноваційних технологій навчання” (Київ, 2001) ; на Всеукраїнських наукових конференціях “Фундаментальна і професійна підготовка фахівців з фізики” (Київ, 1998; Миколаїв, 2000; Київ, 2001; Київ, 2002) ; на науково-методичній конференції з проблем підручника для вищої школи (Вінниця, 2001) ; звітно-наукових конференціях Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (Київ, 1982 – 2002 рр.) ; звітних наукових конференціях Інституту педагогіки АПН України (Київ, 1998 – 2002 рр.) ; на конференції “Удосконалення викладання фізики у вищих закладах освіти” (Львів, 1999) та науковій конференції “Проблеми трудової і професійної підготовки” (Слов’янськ, 1997).

Результати дослідження використовувалися: автором при проведенні лекційних, практичних і лабораторних занять з технічної механіки і машинознавства, в процесі керівництва науково-дослідною роботою студентів, магістерськими, дипломними і курсовими роботами у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова; вчителями середніх шкіл м. Києва і Київської, Житомирської та Полтавської областей; співробітниками Міністерства освіти і науки України.

Чотири навчальні посібники створені і підготовлені до друку дисертантом самостійно, а також у співавторстві, рекомендовані Міністерством освіти і науки України як навчальні посібники для студентів вищих педагогічних закладів освіти. При цьому особисто автором написано понад 60 друкованих аркушів. 9 навчальних програм з машинознавства, технічної механіки, технічної творчості, основ технічного моделювання та конструювання, основ взаємозамінності та техніки вимірювання, методики викладання