Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
58
Мова:
Українська
однієї із робітничих професій (залежно від спеціалізації підприємства).
На відміну від попередньої навчальної програми нині без урахування практикуму з технології обробки матеріалів і технологічної практики, обсяг вивчення інтегрованого курсу зменшується з 278 до 198 годин.
У роботі обґрунтовується зміст та обсяг вивчення кожного із складових інтегрованого курсу відповідно до діючої програми з трудового навчання в загальноосвітній школі. Якісно новим бачиться курс “Основи виробництва”, його слід доповнити порівняно з попереднім, що був започаткований у 1991 році, “Практикумом з технології обробки матеріалів” і технологічною практикою на виробництві. Поряд з цим внесена пропозиція змінити назву “Практикум у навчальних майстернях” на “Практикум з технологій обробки матеріалів”, що адекватно буде відповідати призначенню цієї навчальної дисципліни. До того ж, він передбачає диференціацію залежно від виду оброблюваного матеріалу (метал, деревина, тканина, харчові продукти). Це дає чітке уявлення про зміст і завдання курсу без додаткових пояснень. Попередня назва більш співзвучна із назвою занять у шкільних майстернях і дещо більше наближена до умов роботи в школі.
Без сумніву місце “Практикуму з технологій обробки матеріалів” повинно бути саме в інтегрованому курсі “Основи виробництва”, який буде поєднувати в собі технологію конструкційних матеріалів, теорію і технологію обробки матеріалів з практикумом та економічними основами виробництва, як засобом оцінки ефективності технологій.
Технічна механіка в системі спеціальної підготовки вчителів трудового чи професійного навчання відіграє важливу роль не лише для вивчення основ статики, динаміки, різновидностей деформацій, розрахунку деталей машин, але і як основа при опануванні в подальшому знаннями професійно спрямованих навчальних дисциплін.
Науково обґрунтований зміст інтегрованого курсу “Технічна механіка” ми поділяємо на такі розділи:
- статика – 72 години;
- кінематика і динаміка – 54 години;
- основи розрахунку деталей машин – 54 години.
За цією схемою було усунуто дублювання змісту технічних дисциплін із системи фахової підготовки інженерів, і зміст інтегрованого курсу повніше відповідає обсягові необхідних технічних знань для майбутнього вчителя трудового навчання і технологій виробництва.
Було проведено наукові розробки стосовно адаптації структури і змісту попередньої навчальної програми з технічної механіки до нових вимог з урахуванням зменшення обсягу на його вивчення з 238 до 180 годин.
За однією із моделей підготовки вчителя трудового навчання і технологій виробництва на освітньо-кваліфікаційному рівні “Бакалавр” передбачено вивчати ті ж самі навчальні дисципліни науково-технічної підготовки, що вивчалися на рівні молодшого спеціаліста, але за більш розширеною та змістовною програмою. Тоді у цьому випадку технічну механіку слід вивчати як прикладну навчальну дисципліну.
Для цього передбачений курс “Прикладна механіка”, який покликаний створити у студентів чітку систему техніко-прикладних знань, розширити і поглибити їх рівень. Аналогічні курси вивчаються і у деяких вищих технічних закладах освіти, але зміст їх адаптований до конкретних технічних завдань і, без сумніву, не може бути використаний для майбутніх учителів трудового навчання і технологій виробництва, які здобувають професію за другим освітньо-кваліфікаційним рівнем “Бакалавр”. Для таких студентів пропонується ввести якісно новий навчальний курс, спрямований на прикладне застосування знань та вмінь на заняттях з технічної творчості. Цей курс може бути використаний і як навчальна дисципліна за вибором при підготовці бакалаврів за спеціалізацією “Технічно-прикладна творчість”.
На його вивчення, як оптимальний варіант, можна передбачити 72 академічні години, з яких 36 – лекційних і 36 лабораторних (практичних) занять.
Важливим у підготовці вчителя трудового навчання і технологій виробництва є опанування системою технічних знань, серед яких чільне місце належить машинознавству. Машинознавство, як навчальна дисципліна в структурі фахової підготовки майбутніх учителів трудового навчання, має на меті сформувати у студентів цілісне уявлення про машини як найважливіший речовий елемент продуктивних сил, матеріальну основу сучасного механізованого та автоматизованого виробництва. До цього часу машинознавство вивчалося у вигляді сукупності таких окремих технічних дисциплін як гідравліка, теплотехніка, електротехніка, автомобіль та автоматизація виробничих процесів. Таке поєднання цих навчальних предметів мало штучний характер, а програма курсів дублювала у скороченому вигляді зміст окремих предметів, що вивчаються при підготовці інженерів. Цей стан справ не повністю відповідав кваліфікаційній характеристиці вчителя трудового навчання і це цілком задовольняє необхідну відповідність рівня знань спеціаліста потребам школи. Тому виникла нагальна потреба зламати зовні старі стереотипи у підході до вивчення машинознавства і розробити якісно нову програму з даного курсу. При цьому в основу було покладено такі положення. По-перше, зміст машинознавства необхідно максимально наблизити до змісту програми трудового навчання в школі; по-друге, вчителю трудового навчання необхідно мати певний обсяг узагальнених знань про всі існуючі різновидності машин без надмірно поглибленого їх вивчення; по-третє, потрібно озброїти його знаннями з машинознавства в такому аспекті, як це є загальноприйнятим у нашій країні і з повною відповідністю до існуючих міжнародних норм та стандартів.
Суть завдання полягає у здійсненні концентрації інформації з наступною інтеграцією і створенні інтегрованого курсу машинознавства. Вивчення курсу машинознавства має на меті ознайомити майбутніх учителів трудового навчання з основними видами існуючих машин у відповідності до їх класифікації, техніко-технологічними можливостями та конструктивними особливостями машин, поширених у провідних галузях сучасного виробництва. При визначенні структури та змісту машинознавства в основу було покладено загальноприйняте визначення машинознавства, існуюча класифікація сучасних машин та розроблені автором основні підходи з оптимізації змісту.
Виходячи