Теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва

Результати дослідження впроваджені у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова (акт впровадження від 11 вересня 2002 р.), у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського (довідка № 1), у Дрогобицькому державному педагогічному університету імені Івана Франка (довідка № 620 від 21. 05. 2002), в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (довідка № 418/01 від 12. 06. 2002), у Кам’янець-Подільському державному педагогічному університеті (довідка від 24 травня 2002 р.), у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди (довідка № 256 від 12. 06. 2002 р.), у Рівненському державному гуманітарному університеті (довідка № 286 від 30. 05. 2000 р.), у Технологічному університеті “Поділля” (довідка № 135/486 від 5. 06. 2002 р.), у Бердянському державному педагогічному інституті імені П. Д. Осипенко (довідка № 57/737-01 від 14. 06. 2002 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 52 публікаціях автора загальним обсягом понад 90 друкованих аркушів. З них: одна монографія, два одноосібні навчальні посібники, два навчальні посібники у співавторстві, дев’ять навчальних програм з техніко-технологічних та методичних дисциплін для вищих педагогічних закладів освіти у співавторстві; 25 статей у фахових наукових виданнях. Одноосібних публікацій – 32.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, загальних висновків, переліку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертаційної роботи становить 461 сторінки, включаючи 39 таблиць, 45 рисунків та 30 с. додатків. Перелік використаних літературних джерел складається з 365 найменувань.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, проаналізований загальний стан розробки її у науковій теорії та психолого-педагогічній практиці; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, сформульовано концепцію та окреслено методичні основи дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок автора, повідомляється про вірогідність отриманих результатів, розкрито форми апробації, впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Науково-технічна підготовка вчителів трудового навчання і технологій виробництва як педагогічна проблема” розкрито генезис процесу підготовки вчителів трудового навчання за увесь період існування цього навчального предмета, починаючи з 1918 року, паралельно аналізуються напрямки розвитку освіти за час становлення незалежної України. Обгрунтовується необхідність запровадження ступеневої підготовки вчителів трудового навчання.

Проведено критичний аналіз науково-теоретичних розробок та практичних шляхів удосконалення підготовки вчителів трудового навчання із врахуванням міжнародного досвіду. Констатується той факт, що в жодній країні Європи, а також у країнах СНД навчальний предмет, який є побратимом нашого трудового навчання, не має аналогічної назви і адекватного змісту. Найчастіше його називають “Технології” (Великобританія, Російська Федерація, Республіка Білорусь), “Технології виробництва” (ФРН), “Техніка” (Угорщина, Польща), “Виробниче виховання” (Австрія), “Основи виробництва” (Болгарія), “Виробнича майстерність” (Словаччина). Розкрито методологічну основу науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання.

Після відновлення трудового навчання як шкільного предмета у 1954 році було розпочато підготовку вчителів фізики і основ виробництва. Пізніше, з 1961 року в деяких педагогічних інститутах було започатковано підготовку вчителів за профілями: машинознавство, технологія матеріалів і праця в навчальних майстернях, коли на вивчення загальнотехнічних і спеціальних дисциплін (політехнічний цикл) відводилося 70% загального обсягу навчального часу. Не зважаючи на те, що окремі навчальні дисципліни не мали між собою органічної єдності та копіювали ідентичні навчальні дисципліни з технічних закладів освіти, вони давали високу науково-технічну підготовку майбутнього вчителя. На початку 70-их років минулого століття дану спеціальність почали широко запроваджувати у вищих педагогічних закладах освіти СРСР і України зокрема. У 1970 р. у школах було організовано вивчення автомобіля, а через п'ять років, у 1974-75 навчальному році – вивчення автосправи було запроваджено у 734 школах, тракторної справи – у 1548, механізації тваринництва – у 60 школах. На початку 1970-х років такою формою, де учні мали змогу вибирати професійну підготовку за своїми можливостями і вподобанням, стали міжшкільні навчально-виробничі комбінати, які створювались у містах і селах України. У серпні 1974 р. було прийнято Постанову Ради Міністрів СРСР “Про організацію міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і професійної орієнтації учнів”. За чотири роки після прийняття Постанови в УРСР було створено майже 260 навчально-виробничих комбінатів міського, районного (комбінованого) і сільського типу. Наприкінці 1982 року ними було вже охоплено практично всіх старшокласників шкіл республіки. В 1996 році у сільській місцевості залишилось лише 75 міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, скоротилася й кількість міжшкільних майстерень та майстерень у базових господарствах і підприємствах.

До цього часу залишається не відпрацьованим практичний зв’язок між І та ІІ ступенем підготовки вчителя трудового навчання і технологій виробництва. На рівні підготовки стандартів вищої освіти для освітньої галузі “Технології” теоретично така робота проведена, але вона не пройшла повної експертизи і потребує вдосконалення.

Аналізуючи результати проведених досліджень, інформацію з літературних джерел, передовий досвід учителів та викладачів, можна виділити такі концептуальні положення сформованої протягом кількох десятиліть системи підготовки вчителя трудового навчання:

1. Підготовка вчителя має бути підпорядкована змістові трудового навчання, яке є рівноправним загальноосвітнім предметом у школі, окрім того за певних умов може забезпечувати професійну підготовку.

2. Трудове