Теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва

І. Вступ (0, 6%).

ІІ. Енергетичні машини (52%).

2. 1. Електричні машини та електропривод.

2. 2. Теплові машини.

2. 3. Гідравлічні машини.

2. 4. Електростанції та енергозабезпечення.

ІІІ. Робочі машини (32%).

3. 1. Технологічні машини.

3. 2. Транспортні машини.

3. 3. Транспортуючі машини.

IV. Контрольно-інформаційні машини та основи автоматизації виробництва (15, 4%).

Загальну кількість годин, виділену на вивчення машинознавства доцільно залишити на тому ж рівні, що було передбачено у попередній програмі, тобто вона становить 321 годину, з яких 190 – лекційний курс і 131 – лабораторні роботи. Співвідношення між годинами, виділеними на лекції і лабораторні роботи в усьому курсі – 59% : 41%; в розділах енергетичні, робочі і контрольно-інформаційні машини – 52% : 48%; 67% : 33%; 67% : 33%. Збільшення обсягу годин на лабораторні роботи в розділі “Енергетичні машини” порівняно з іншими зумовлене тим, що студентам слід глибше вивчити їх у практичному плані, оволодіти навичками підключення, експлуатації основних енергетичних машин, оскільки вони в майбутній роботі найчастіше з цим матимуть справу.

Корені фахової підготовки вчителя трудового навчання і технологій виробництва повинні брати свій початок у вивченні циклу фундаментальних дисциплін, які, як правило, викладаються на перших і других курсах, тобто на початковій стадії навчання. В одному з проектів нового навчального плану для ступеневої підготовки таких фахівців пропонують вивчати курси “Вищої математики” і “Загальної фізики” на 3 та 4 курсах, тобто при підготовці бакалавра. Але при отриманні освітньо-кваліфікаційного рівня “Молодший спеціаліст” викладаються такі інтегровані курси фахової підготовки як технічна механіка, основи виробництва, для яких знання вищої математики та фізики слугують теоретичною базою. Тому математику і фізику слід викладати в 1, 2, 3 семестрах, не зважаючи на те, що в педагогічних училищах та індустріально-педагогічних коледжах вона не вивчається взагалі або вивчається у скороченому варіанті. Для здійснення наступності між педагогічними закладами освіти різних рівнів акредитації доцільно запровадити вивчення курсів “Вища математика” і “Загальна фізика” для студентів згаданої спеціальності всіх закладів педагогічної освіти при підготовці молодшого спеціаліста. Але для цього доцільно упорядкувати програми та зміст навчального курсу у відповідності до завдань, що ставляться до технічних дисциплін в період трансформації науково-технічної підготовки вчителя.

Для вирішення поставленого завдання необхідно здійснити професійно-прикладний підхід при якісно новому змістовому наповненні програм з фундаментальних дисциплін, а також професійно спрямований виклад теоретичного матеріалу та проведення практичних і лабораторних занять. Фундаментальність навчальної дисципліни полягає не в обсязі, а у відборі навчального матеріалу, достатнього для послідовного опанування основними її положеннями, як наукової системи. Для цього було внесено корективи у навчальні програми з вищої математики, загальної фізики, в яких чітко дотримувалася вертикаль в наступності та послідовності опанування конкретними знаннями, усунуто дублювання питань загальної фізики при вивченні електротехніки, технічної механіки, машинознавства. Зміст робочих програм був наповнений конкретними прикладними задачами, ознайомленням з конструктивними особливостями багатьох установок і пристроїв, які розглядаються в контексті при вивченні певних фізичних явищ.

Відомо, що реалізація професійної спрямованості навчання у вищих закладах освіти і перетворення особистості студента в спеціаліста-професіонала не можливе без якісної теоретичної бази знань з фундаментальних наук. Для забезпечення структури неперервного формування системи технічних знань вчителя трудового навчання і виробничих технологій необхідно, щоб у курсах фундаментальних наук було наявне пропедевтичне розв’язування проблем для навчальних дисциплін, пов’язаних зі специфікою його роботи. При цьому важлива і зворотна дія – методи фундаментальних наук повинні повніше використовуватись при вивченні навчальних дисциплін технічного спрямування. При такому підході створюються умови для розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів, більш продуманого та усвідомленого розуміння ними основ цих наук.

На перший погляд вражає велика кількість годин, що відведені для вивчення курсу “Загальної фізики” (172 години, серед них: 92 год. – лекційні, 80 год. – лабораторні заняття). Але, коли частина суто теоретичного матеріалу переноситься з машинознавства і технічної механіки до цього курсу, то така кількість годин є цілком виправданою.

Розглянутий вище зміст науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва може бути використаний і при підготовці вчителів професійного навчання. Але там він матиме доповнення ще з кількох навчальних дисциплін залежно від напряму підготовки та спеціалізації.

Більш наближеною, але зі своєю специфікою, буде технічна підготовка вчителів професійного навчання для допоміжних шкіл. Як правило, для системи їх підготовки детально досліджуються психолого-педагогічні питання та спеціальні проблеми присвячені дітям з особливими потребами, а ось техніко-технологічні проблеми залишаються осторонь.

Відомо, що вчителеві такої спеціальності необхідно спочатку подати вичерпний обсяг знань з матеріалознавства, технології матеріалів, обробки матеріалів, основ машинознавства, взаємозамінності й техніки вимірювань. До того ж, слід оволодіти практикумом з обробки матеріалів як ручної, так і механічної, а також методикою викладання циклу технічних дисциплін при підготовці, наприклад, робітників-столярів. Для таких учителів обов’язковими є необхідні знання з елементів нарисної геометрії та креслення, а також основ електротехніки. Вивченню цього циклу технічних дисциплін повинна передувати фундаментальна підготовка, яка слугуватиме теоретичною основою при вивченні всіх