Вивчення структури стосунків у міжособистісній структурі дошкільників.

В ранньому дитинстві дитина ще імпульсивна, свої рішення вона приймає під впливом безпосередніх поривів, а не в результаті обдумування. Її дії характеризуються наслідуванням, навіюванням. 

Протягом дошкільного дитинства в розвитку волі відбуваються суттєві зміни, поведінка дитини стає все більш довільною, обдумані дії починають переважати над імпульсивними. Дитина набуває здатності подолання перепон, вивільняється від випадкової зовнішньої залежності. Адекватно веде себе не тільки в умовах, коли чекає нагороди або покарання, але й на основі внутрішніх поривів – даного слова, даної обіцянки, якогось правила.

В діяльності дитини виникає співпідкорення мотивів, уміння виділяти основний мотив і підкорити йому цілу систему дій протягом значного проміжку часу.

Внутрішня мотивація, з одного боку, і оволодіння нормами поведінки з іншого, - важливі умови формування довільності.

Самостійність – якість особистості, своєрідна форма її активності, що відображає актуальний рівень розвитку дитини. Вона забезпечує самостійні, без сторонньої допомоги дорослого, постановку і рішення різного роду життєвих задач, що виникають перед дитиною в повсякденній її поведінці і діяльності. “Самостійна дитина – це дитина в пошуку, що має право на помилку, і педагогічно правильне ставлення до неї дорослого, не як до невдачі, а як нормального ініціюючого моменту розвитку”.

Для розвитку самостійності дитини особливе значення має характер, стиль спілкування з ним дорослих, ступінь і своєчасність їх допомоги дитині. 

Ініціативність проявляється у всіх видах діяльності, але найяскравіше у спілкуванні, предметній діяльності, грі, експериментуванні. Це найважливіший показник дитячого інтелекту, його розвитку. Ініціативність є незмінною умовою удосконалення всієї пізнавальної діяльності дитини, особливо творчої.

Креативність – здатність дитини до творчого вирішення проблем, що виникають в тій чи іншій ситуації життя і діяльності дитини. До показників креативності відноситься здатність до створення нового продукту, який відрізняється оригінальністю, варіативністю, гнучкістю і подвижністю.

Комплексною ж характеристикою особистісного новоутворення дошкільного дитинства є компетентність; вона вбирає в себе результати розвитку всіх вищезазначених базисних якостей особистості дитини. Компетентність в смисловому значенні включає в себе три аспекти: знання, вміння, навички. Крім того, компетентність – це гармонійне поєднання “хочу і можу”. Вона виконує ряд функцій: вміння обирати відповідну інформацію для виконання дії по досягненню мети; для побудови нової дії; для користування знаннями, вичленованими з успіхів чи невдач і для коректування, відмови від непотрібної дії, для вибору можливих альтернатив; для глибокої і широкої взаємодії з навколишнім світом. Компетентність – це сформованість інтелектуальних операцій, усвідомленість і значна мотиваційна насиченість.

Інтелектуальна компетентність означає сформованість інтелектуальних операцій; вміння обрати відповідну, яка допомагає будувати нову дію, виконувати дію, щоб досягнути мети.

Під мовленнєвою компетентністю розуміємо вільне вираження своїх бажань, намірів, а також пояснення змісту і складу своїх дій за допомогою мовленнєвих засобів.

Соціальна або комунікативна компетентність складається із декількох компонентів: мотиваційного, що включає відношення до іншої людини як вищої цінності; вияв доброти, уваги, піклування, допомоги, милосердя; когнітивного, який пов’язаний із пізнанням іншої людини (дорослого, однолітка), здатністю зрозуміти його особливості, інтереси, потреби; побачити труднощі, що виникли перед ним; помітити зміни настрою, емоційного стану, поведінкового, який пов’язаний із вибором адекватних ситуацій способів спілкування, етично цінних зразків поведінки.

Умовами, що визначають розвиток компетентності, є все те, що визначає розвиток вище перерахованих базисних характеристик особистості дитини, оскільки компетентність – це узагальнене, інтегральне особистісне новоутворення, результат повноцінного ампліфіцированого розвитку і когнітивної, емоційної і вольової сфери дитини [39, c. 16-34].

Розвиток особистості включає в себе розвиток самосвідомості, волі, емоційний розвиток, розвиток темпераменту, здібностей та ін.

Під самосвідомістю розуміється відносно стійка, більш чи менш усвідомлена система уявлень про самого себе. У дошкільника в зміст поняття про себе входить відображення ним своїх властивостей, якостей, можливостей. Дані про свої можливості накопичуються поступово завдяки досвіду різнорідної діяльності, спілкування з дорослими і однолітками. Налагоджуючи контакти з людьми, порівнюючи себе з ними, зіставляючи результати своєї діяльності з результатами інших дітей, дитина отримує нові знання не тільки про іншу людину, але й про саму себе. У дошкільника розвивається найбільш складний компонент самосвідомості – самооцінка.

Оцінка дошкільника самого себе багато в чому залежить від того, як його оцінює дорослий. Занижені самооцінки мають найнегативніший вплив. На відміну від попередніх періодів життя дитини, у віці 3 – 7 років і спілкування з однолітками починає відігравати все більш суттєву роль в процесі самосвідомості дошкільника. Дорослий – це недосяжний еталон, а з ровесниками можна просто себе порівнювати. Важливе місце в оцінці ровесників в будь-якому віці займають їх ділові якості, навички і уміння, що забезпечують успішність спільної діяльності, а також моральні якості. Оц3інити себе дошкільнику набагато складніше, аніж однолітка. До ровесника дитина більш вимоглива і оцінює його більш об’єктивно. Самооцінка дошкільника дуже емоційна. Він легко оцінює себе позитивно. Негативні самооцінки спостерігаються (за даними Т.А. Рєпіної) лише у невеликої кількості дітей сьомого року життя.

Причина неадекватної самооцінки в тому, що дошкільнику, особливо молодшому, дуже важко відокремити свої уміння від власної особистості в цілому.

Егоїстична позиція заключається в тому, що дитині байдужі інші діти, а її інтереси зосереджені на предметах. Конкурентна позиція заключається в тому, що дитина