Вивчення структури стосунків у міжособистісній структурі дошкільників.

Протягом дошкільного віку розвиваються пізнавальні інтереси дітей. Дитина збагачується новими знаннями про світ, вмінням будувати розповідь. Це створює привід для звернення до ровесника, в якому дитина знаходить слухача і цінителя. Якості ровесника, як джерела інформації і її цінителя, що відповідають пізнавальній потребі дітей, складають другу категорію – пізнавальних мотивів їх спілкування, що за значенням поступається першій.

В третю категорію ввійшли особистісні мотиви. Дитина включається в будь-яку справу, якою зайнятий ровесник, для того, щоб порівняти свої і його можливості. Тут в ролі мотивів виступають аналогічні якості – свої і ровесника, можливості (вміння, знання, моральні якості), потреби (бажання, схильності).

Особистісні мотиви спілкування утворюють самостійну категорію. Однак вони входять як обов’язковий додаток в категорії ділових і пізнавальних мотивів. 

В усіх розглянутих варіантах ровесник виступав як мотив-засіб: його якості сприяли збагаченню гри дитини, чи кращому розумінню себе. Однак вже в дошкільному віці можливе спілкування з ровесниками задля розкриття власне його якостей і побудови цілісного образу ровесника з притаманною йому своєрідністю і неподібністю до інших людей [29, с. 217 - 219].

Ніяке спілкування не може здійснюватись без засобів спілкування – зовнішнім, безпосередньо спостерігаємий прошарок. За термінологією А.І. Леонтьєва вони рівнозначні операціям і складають операціонально-технічну сторону комунікативної діяльності. Засоби спілкування – це ті поведінкові вияви, які адресовані іншому; з них складається жива тканина спілкування. За визначенням Лініної М.І., “під засобами спілкування розуміються ті операції, за допомогою яких дитина будує свої дії спілкування і вносить свій вклад у взаємодію з іншою людиною”.

Оскільки засоби спілкування – структурний компонент цілісної діяльності, очевидно, що вони оприділяються загальним змістом цієї діяльності. Як і будь-яка дія характеризується метою на досягнення якої воно направлене, так і конкретна дія спілкування і операції, що її реалізують підкорені певній комунікативній задачі. В зв’язку з цим розвиток засобів спілкування необхідно розглядати в контексті цілісної діяльності спілкування і формування нових потреб і задач комунікативної діяльності. Саме конкретні задачі спілкування створюють умови і необхідність для оволодіння живими комунікативними засобами, для їх удосконалення і розвитку.

Однак ці засоби можуть не тільки визначатися задачами і мотивами спілкування, але й впливати на розвиток його мотиваційно-потребнісного боку. Оволодіння новими засобами спілкування відкриває нові можливості і відповідно висуває інші комунікативні задачі. За словами Лісіної М.І., “…при становлення спілкування дитина спочатку засвоює комунікативні засоби і операції. Потім останні наповнюються внутрішнім змістом і на їх основі народжується дія – повноцінний комунікативний акт. І лише згодом, поступово, функціонування дій призводить до побудови діяльності з її зовнішнім планом і внутрішньою мотиваційно-потребнісною стороною”.

Таким чином, між задачами і засобами спілкування існують складні діалектичні відносини: дії і операції спілкування визначаються і направляються спонукаючими їх задачами; разом з тим, в реальній живій тканині спілкування, втіленої в конкретних діях і операціях, виникають нові задачі і мотиви спілкування. В результаті розгортається єдиний діалектичний процес генезису комунікативної діяльності, в якому задачі спілкування потерпають певні реформування, що породжують їх якісно нові види і форми.

В концепції генезису спілкування дитини з дорослими, розробленої М.І. Лісіною, виділяються три основні категорії засобів спілкування:

1)виразні рухи або експресивно-мімічні засоби;

2)предметно-дійові засоби;

3)мовлення.

Можна виділити, принаймні, чотири характеристики комунікативних дій ровесників, що якісно відрізняють спілкування дитини з дорослими від її взаємодії з ровесниками. Перша і найбільш важлива відмінна риса процесу спілкування дошкільника з ровесником у великому розмаїтті комунікативних дій і в розширеному їх діапазоні. Було підраховано близько 15 комунікативних дій, що досить часто спостерігались при спілкуванні ровесників і значно рідше спостерігались в контактах дитини з дорослим (сперечається, нав’язує свою волю, заспокоює, вимагає, обманює, жаліє і т.п.). саме в спілкуванні ровесників з’являються такі складні дії, як прикидання (прагнення зробити вигляд, бажання, виразити образу, спеціально не відповідати партнеру), фантазування та ін.

Настільки широкий діапазон комунікативних дій в сфері спілкування з ровесниками визначається багатим функціональним складом, більшою кількістю комунікативних задач. Якщо дорослий до кінця дошкільного віку залишається в основному джерелом оцінки, нової інформації і зразків дії, то по відношенню до ровесника вже з 3 – 4-річного віку дитина вирішує інший, розширений спектр комунікативних задач: управління діями партнера, контроль його проявів, оцінка конкретних поведінкових актів, спільна ігрова діяльність, нав’язування власних зразків поведінки і постійне порівняння з собою. Така різноманітність комунікативних задач потребує все збільшуваного діапазону комунікативних дій в сфері спілкування з однолітками.

Інша яскрава відмінність комунікативних дій ровесників заключається в їх емоційній насиченості. Емоційність і розкутість контактів дошкільників принципово відрізняють їх від взаємодії з дорослими. В середньому у спілкуванні ровесників спостерігається в 9 разів більше експресивно-мімічних проявів, що виражають найрізноманітніші емоційні стани – від активного обурення до бурхливої радості, від ніжності до бійки. Дії, адресовані ровеснику, характеризувались більшою ефективною направленістю.

Така сильна емоційна насиченість контактів дошкільників, мабуть, пов’язана з тим, що починаючи з 4-річного віку ровесник стає для