Вивчення структури стосунків у міжособистісній структурі дошкільників.

Предмет:

Тип роботи:

Дипломна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

контактів з ровесниками; дає поради, вносить пропозиції щодо організації діяльності взагалі чи окремих дій, оцінює свою спільну роботу з партнером (Ми побудували гарний замок). Дитина здатна організувати спільну діяльність з партнером-ровесником. У всіх своїх діях і висловлюваннях вона серйозна і ділова. Апробуючи зразки діяльності взяті в дорослого, обов’язково включає в цей процес іншу дитину. Дошкільник бере зразки діяльності і у однолітка та досліджує їх у взаємодії з ним же. Цей комплекс поведінки дітей можна кваліфікувати як вплив прагнень дитини до ділових контактів, спільної діяльності з ровесником і співпраці з ним, або як потребу в співпраці з ровесником.

Другий комплекс

Характеризується тим, що дитина починає різко відокремлювати себе від однолітка, вона підкреслює свої реальні і приписані собі вміння; проявляє інтерес і до партнера, але в пристрасній формі (“А ти таке можеш?”); вона порівнює себе з партнером ніби конкуруючи з ним.

Дитина переймає ініціативу в однолітка в репліках і в діях, зазвичай не підкоряється проханням ровесника і тим більше його розпорядженням, якщо вони зроблені тоном старшого. Сам же командує, вносячи категоричні пропозиції.

Цей комплекс характеризується як вияв потреб дошкільників у повазі однолітків. В особистісно-діловому мотиві актуалізується потреба дитини бути визнаною однолітками.

Третій комплекс

Проявляється перш за все в тому, що партнер постійно в полі зору дитини. Погляд дитини практично завжди направлений на партнера. Дитина хоче поділитися з партнером враженнями, розповісти про обставини свого життя, обмінятися емоціями, виробити загальну з ним думку.

Виникають випереджувальні реакції. Дитина реагує не після того, як партнер вже здійснив направлену на неї дію, а ніби передбачуючи, попереджуючи його. Випереджувальні реакції тісно пов’язані з орієнтованістю дитини на врахування інтересів і побажань партнера.

В третьому комплексі особистісно-мотивованих виявів дитини по відношенню до однолітка актуалізується їх потреба в співпереживанні ровесників.

Четвертий комплекс

Поведінка дітей характеризується переходом від серйозної взаємодії до веселощів і фантазування. Схвалення партнера (сміх, включення в незвичайну бесіду) викликає в дитини ще більший приплив уяви. Окремо хотілося б відмітити у дошкільників феномен відтворення різних аспектів поведінки однолітків, що призводять до конфлікту. Це відображається в тому, що дошкільник спеціально повторює дії ровесника, викликає його сміх. Зразу ж після обігравання спілкування дітей зазвичай змінюється: вони ставали уважнішими один до одного.

Все це кваліфікується як прагнення дитини до співтворчості з однолітком. Співтворчість – це вже не співучасть, коли кожна дитина діє ніби сама по собі. А це співпраця, що вбирає в себе особливості інших модифікацій потреб у спілкуванні з ровесником.

Потреба в спілкуванні нерозривно зв’язана з мотивами спілкування. Так як сутність потреби спілкування в самопізнанні і самооцінці суб’єкта через пізнання партнера по спілкуванню, то звідси виходить, що суб’єкта пробуджують до взаємодії з партнером, тобто стають мотивами спілкування з ним саме ті якості останнього, які розкривають суб’єкту його власне “Я”, сприяють його самопізнанню.

Метафоричне поняття “партнер як дзеркало” розводиться на дві функції:

1.вияв схожості, подоби партнерів, що дозволяє пізнавати себе через пізнання іншого і співставлення себе з ним;

2.виявлення оцінки своїх якостей партнером і уточнення їх для себе.

Перший шлях пропонує сприйняття і оцінку якостей партнера; другий – заключається в пориві партнера до відгуку на ініціативу, вловлювання і врахування його. Звідси мотиви спілкування слід шукати в двох різних за функціями типах якостей:

1)в загальних (подібних) властивостях партнера;

2)в здатності партнера давати оцінку на проявлення інших учасників спілкування.

Названі типи відповідають двом основним типам комунікативних мотивів (партнера – подібність суб’єкта, партнер – цінитель суб’єкта).

При аналізі мотивів спілкування дітей між собою важливе врахування того, що спілкування не завжди являє собою самостійну діяльність: воно зачасти лише компонент діяльності практичної або пізнавальної. По мірі розвитку у дітей різних видів діяльності, перш за все гри, у них виникає необхідність колективних дій, об’єднання зусиль. Тому, важливою якістю, що приводить їх до спільної діяльності, а значить і до спілкування в ній, - здатність до узгодженості дій. Така здатність складає третій основний тип комунікативних мотивів дітей (партнер – рівний учасник спільної справи).

Дошкільний вік – початкова фаза розвитку спілкування дітей з ровесниками, яке ще рідко виступає в своїй самостійній якості і переважно включене як компонент в інші види діяльності (головним чином – у гру).

До цих пір немає ясної картини розвитку мотивів спілкування дитини з однолітками. В працях зарубіжних дослідників неофрейдистського напрямку підкреслюються ворожі прояви дітей по відношенню один до одного, яке автори пояснюють виходячи з інстинктів, які поступово долаються в ході “соціалізації”. Представники поведінкової психології бачать в прагненні дітей до контактів з ровесниками надію на винагороду : частіше – подарунок, рідше – духовні цінності.

Однак відомо, що навіть дорослі, як правило, не усвідомлюють мотивів своїх вчинків; ще в меншій мірі це властиво дітям. Тому при вивченні мотивів спілкування необхідно спиратися на об’єктивні факти поведінки дітей і через факти встановлювати, що примушує дошкільників до спілкування.

Взагалі можна виділити три категорії мотивів спілкування дитини з ровесниками. Першу і найважливішу складають мотиви породжені потребою дітей в активній діяльності,